Оборонні зміни в уряді: можливість для справжньої реформи?
Напередодні Верховна Рада України призначила Дениса Шмигаля новим міністром оборони. Для мене, як для членкині Громадської антикорупційної ради при МОУ, це рішення є великим позитивом. Скажу відверто: ми задоволені, що Рустема Умєрова зняли з посади й що на його місце призначили Шмигаля. Це велика надія для мене особисто і для всієї Громадської антикорупційної ради, адже ми очікуємо, що Міністерство оборони покращить свою роботу і, зокрема, нарешті налагодить ефективну співпрацю з громадським органом контролю.
Колишній міністр Рустем Умєров відтепер обіймає посаду секретаря Ради національної безпеки та оборони. В уряді відбулися й інші суттєві зміни: Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості (Мінстратегпром) приєднали до Міністерства оборони. Очікується, що Герман Сметанін повернеться до управління ДП "Українська оборонна промисловість".
Які завдання стоять перед новим міністром оборони?
Незалежна антикорупційна комісія впродовж багатьох років надає рекомендації всім очільникам Міноборони. Вони, на жаль, залишаються актуальними й сьогодні. Перш за все, це посилення демократичного цивільного контролю за Збройними силами та чітке розмежування повноважень між міністром оборони та головнокомандувачем ЗСУ. Такий підхід не лише запобігає конфліктам у системі управління, а й відповідає стандартам НАТО. Правильні кадрові рішення і прозорий управлінський процес у цивільному сегменті оборони критично важливі для того, щоб армія залишалася підзвітною суспільству.
Посилення демократичного цивільного контролю зокрема важливе й у закупівлях. За Умєрова були нарешті створені наглядові ради обох закупівельних агенцій – Державного оператора тилу та Агенції оборонних закупівель. І якщо з ДОТ, тиловими закупівлями, все відносно зрозуміло завдяки Prozorro, то в АОЗ ще потрібно чимало попрацювати. Адже, з одного боку, збройові контракти засекречені – і це природньо для країни, що воює. А з іншого боку – втрачається підзвітність, грошові потоки стають менш прозорими. Тут криється багато ризиків, і один з ключових – звітність перед партнерами. Адже зараз, через різні інструменти – зокрема "данську модель", в озброєння Україні інвестуються мільйони доларів. І країни, які вкладають ці кошти, мають право знати, як і на що вони витрачаються. Тому одна із задач нового керівництва МОУ – збалансувати секретність та підзвітність у цьому секторі.
Злиття Міноборони та Мінстратегпрому: повернення до старих аргументів
Приєднання Мінстратегпрому до Міністерства оборони виглядає логічним в контексті скорочення бюрократії, однак саме по собі не вирішує системних проблем. Ще у 2020 році ми, в НАКО, застерігали від створення окремого міністерства для управління оборонно-промисловим комплексом. Тоді ми вказували на ризики надмірної концентрації влади, дублювання повноважень та неефективного використання бюджетних коштів.
У країнах НАТО і ЄС немає міністерств, подібних до Мінстратегпрому. Там роблять ставку на партнерство держави й приватного сектору, інновації та прозору конкуренцію. Україна має йти саме цим шляхом. Ми можемо трансформувати оборонно-промисловий комплекс без створення нових бюрократичних структур – за умови впровадження сучасних корпоративних стандартів і залучення компетентних фахівців.
Та злиття міністерств, як і заміна їхнього керівництва – лише інструмент. Реформа оборонної промисловості стане успішною тільки тоді, коли рішення ухвалюватимуться прозоро, а керівні посади отримуватимуть професіонали.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
