Чому я подала до суду на Мінекономрозвитку та його державного секретаря?
Символічно, що у дні, коли вчергове згадуємо перші смерті на Майдані, 24 січня розпочинається судовий процес щодо мого незаконного звільнення із Мінекономрозвитку. Саме через події, які відбувались у цей час чотири роки тому, я опинилась в Україні на державній службі.
22 січня вбили Сергія Нігояна. 23 січня у мене у Вашингтоні народилась передчасно друга дитина. У той час мені здалось, що я собі не вибачу, якщо продовжу спостерігати за боротьбою в Україні зі США і не спробую стати частиною історичного шансу на реальні зміни. Хоч було трохи страшно, через півроку я прилетіла і пірнула в українську непередбачуваність.
Реформам на державній службі я віддала два з половиною роки свого життя працюючи на посаді директора департаменту, відповідального за координацію міжнародної допомоги. У результаті збільшення залученої допомоги втричі та створення порталу прозорості використання грантів і кредитів "Відкрита допомога" www.openaid.gov.ua, мене нагородили: мій департамент розформували, а мене скоротили.
Як виявилось, Майдан був не революцією, а лише початком боротьби нової України зі старою Україною. Аби продовжити цю боротьбу тепер я повинна звертатись до суду задля відновлення справедливості.
Чому я вважаю, цей суд своїм громадянським обов'язком?
Мене було звільнено з посади наказом державного секретаря МЕРТу Олексія Перевезенцева у зв'язку із скороченням у червні 2017 року. Незважаючи на вимогу Закону України "Про державну службу" мені не було запропоновано рівнозначної посади. У відповіді на мою позовну заяву МЕРТ виходить із несподіваним виправданням: так вчинили тому, що я НЕ БАЖАЛА отримувати доступу до державної таємниці. Насправді, я двічі подавала анкету до СБУ і процес розтягнувся на цілий рік. Спочатку довелось переписувати, а потім грали кілька місяців у гру "відгадай країну", яку я ніби-то відвідувала, проте забула вказати для СБУ. Станом на момент звільнення, мені НЕ БУЛО ВІДМОВЛЕНО у наданні допуску до державної таємниці, а було повернено заповнену анкету на чергове переписування. Тому правових підстав звільняти мене без пропозиції рівнозначної посади не було. Проте очевидно комусь зробити це було потрібно навіть із порушенням закону. Окрім порталу та координацією донорів, я займалась роботою, яка за словами Олексія Перевезенцева "псує карму", а саме писала заяви у правоохоронні органи, коли виявляла ознаки корупційних злочинів пов'язаних із міжнародними грошима.
Моя справа на перший погляд не є чимось грандіозним, проте вона є питанням принципу і символом нашого постмайданного часу.
По- перше, тому, що мій досвід – це реформа державної служби та оновлення влади в дії. Після того, як пішов у відставку Айварас Абромавічус, який призначив мене на посаду, багато українських і американських друзів говорили, що немає сенсу лишатись продовжувати мою реформу без політичної підтримки. Я відповідала, що директор департаменту за новим законом отримає в Україні ще більші, ніж до того, захист від політичного тиску і незалежність. Проте на собі я перевірила успіхи реформи державної служби, які полягають у тому, що державний секретар може просто взяти і скоротити незручного йому директора без жодних підстав, порушуючи закон. Міністр при цьому буде говорити, що він до цього не причетний, а його заступник – робити вигляд, що не причетний.
По-друге, знаково те, що після того як стала "зайвою людиною" у МЕРТі Степана Кубіва, на мій подив виявилось, що свіжих реформаторів мені за заміну ніхто брати не збирався. Робота щодо координації донорів і відслідковування використання коштів допомоги завмерла. Мені важко усвідомлювати, як легко, заради дрібних приватних інтересів ігноруються інтереси країни. Чиновники мої напрацювання характеризували словом "вражає", проте з легкістю викинули їх на смітник. Не використали ні мій особистий час і ресурс, ні команду натхнених талановитих людей, яку так важко було зібрати.
По-третє, символічно і те, що у той час, коли влада публічно скаржиться, що їй не вистачає кваліфікованих кадрів, єдина людина у МЕРТі з двома закордонними дипломами і досвідом роботи у міжнародних організаціях виявляється зайвою.
Загалом сумний досвід Мінекономіки, яке після Майдану вважалось найпрогресивнішим міністерством, у якому найповніше оновилася влада, показує наскільки легко після потрясінь відновлюється стара система. Із директорів департаментів, призначених Абромавичусом, ЖОДЕН не лишився на своїй посаді, зате конкурси почали систематично вигравати люди, які працювали в МЕРТі до Абромавичуса.
Якщо Вам цікава тема оновлення влади, реалій державної служби та долі реформаторів у владі, приходьте послухати відкрите підготовче засідання Окружного адміністративного суду міста Києва під головуванням судді Федорчука А.Б у середу 24 січня о 14:15, за адресою: вул.Петра Балбочана 8, зала 36.
Державну службу в Україні я вже досвідчила, а судову систему – ще ніколи. Колишні колеги зі схожим досвідом застерігають, що я лише витрачу енергію і нерви на процес. Проте махнути рукою на грубе порушення закону та топтання ногами позитивних зрушень, які дались такою дорогою ціною, – було б з мого боку безвідповідально і непослідовно.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
