Синьо-жовтий прапор у ''веселковій нації'': як Україна шукає і чи знаходить підтримку у ПАР?
Так звані країни "Глобального півдня" й Африки зокрема – з початку повномасштабного вторгнення – у фокусі уваги України. МЗС регулярно перебуває у турне африканськими країнами, а буквально минулого тижня в Києві відбувся Третій Міжнародний саміт з продовольчої безпеки за участі Конго, Танзанії, Сенегалу, Камеруну, Нігерії, Гани, Південної Африки, Гвінеї, Чаду та Кенії. В Африці відкриваються нові посольства України, обговорюється відкриття українського інституту. Яке саме партнерство Україна може мати в Африці – я намагалася розібратися під час поїздки до ПАР.
Йоганнесбург та інші міста Південно-африканської республіки мені вдалося відвідати завдяки участі у Глобальній Асамблеї Світового Руху за Демократію. Асамблею що два роки проводить американська організація National Endowment for Democracy, яка підтримує громадянське суспільство, розвиток демократії по всьому світу. Цьогоріч Глобальну асамблею, що відбулась вдванадцяте, відвідали близько 600 учасників з-понад 100 країн світу. Із них десятеро українців – представників громадських організацій та медіа.
В межах заходу я об'їздила різні міста, тому цілком можу сформувати як уявлення про ПАР, так і про потенційні точки перетину/не перетину інтересів України та цієї африканської країни.
Про Україну чули та знають, здебільшого в контексті "країни, яка бореться із Росією" – для місцевих це свідчення сили. І допомагає спростувати шкідливий наратив про Україну – країну без суб'єктності, яка відкололася від СРСР і стала маріонеткою Заходу. Взагалі Росія має у ПАР дуже потужний вплив – і як спадкоємиця Радянського союзу, який начебто доклався до повалення апартеїду; і завдяки об'єднанню BRICS. Причому ПАР – єдина держава континенту, що входить до глобальних форумів G20 і BRICS.
Щоправда, такий високий статус не особливо покращує життя мешканцям країни. ПАР хоч і демократична, шанує традиції борця з апартеїдом Нельсона Мандели та правозахисника Десмонда Туту, однак є країною з однією із найбільших нерівностей у доходах громадян у світі.
А населення часто має такий низький рівень освіти та взагалі добробуту, що місцеві не розуміють своїх прав і не знають, як їх можуть покарати, наприклад за вбивство іншої людини – скоєне за 2 долари. Повсюдно велика бідність, не забезпечені базові потреби: немає каналізації, води та електрики. Донедавна незвичні для нас "блекаути" у ПАР – норма, світло регулярно відключають за несплату рахунків. Приблизно 33% населення не працює (хоча неофіційні реальні цифри доходять до 45%), величезний рівень злочинності. Так звана "тиха війна" (конфлікти на вулицях) у ПАР щодня забирає, за свідченням місцевих, ледь не вдесятеро більше людей, ніж російський наступ в Україні. Тому, розповідати про нашу війну, наводячи цифри загиблих – у ПАР справа марна.
Як і через тісні відносини з Росією, марно просити будь-що, пов'язане зі зброєю – хоч ПАР входить у топ двадцятку експортерів зброї у світі. Країна навіть перешкодила поставкам артилерійських боєприпасів з Африки до Польщі, побоюючись того, що це замовлення для України.
Та, попри всі складнощі життя у Південно-африканській республіці – наші країни можуть бути корисні одна одній. Як виконавча директорка Незалежної антикорупційної комісії, на Глобальній Асамблеї я представляла антикорупційну сферу. Жителям ПАР дуже цікаві наші реформи, адже мають спільний із нами біль – нечесних чиновників та корумповані структури. Навіть колишній президент країни, Джейкоб Зума, замішаний у низці корупційних скандалів і ув'язнений за неповагу до суду – намагався йти на новий президентський термін.
Зараз ми із південноафриканськими активістами будемо обмінюватися інформацією – показувати їм, як у нас працює громадянське суспільство, демократія. Їм це цікаво. Одна із ключових тем для співпраці із ПАР – це повернення викрадених Росією українських дітей. Вона має у тамтешньому суспільстві чи не найбільшу підтримку. Нещодавно ПАР заявила про готовність стати посередником у поверненні депортованих росіянами українських дітей. Ще там готові підтримувати нас у питанні недопустимості застосування ядерної зброї.
Не подобається ПАР і те, що Росія посилює конфлікти та вчиняє воєнні злочини на африканському контингенті, зокрема відзначали негативну роль "вагнерівців". А от щодо того, що в ПАР існує велика підтримка Палестини й щодо того, що українці не хочуть об'єднуватися з палестинцями та засуджувати Ізраїль – то згоди марно шукати. ПАР дуже негативно ставиться до Ізраїлю, який не засудив апартеїд, як і до США – які не допомогли повалити апартеїд.
Також адвокаційна стратегія розповідати про "вісь зла" – клуб диктаторів, які співпрацюють між собою, щоб перемогти вільний світ, – абсолютно не працює у ПАР. Адже Китай, наприклад, сприймається, як головний благодійник та інвестор, який розвиває Африку. Росія – як борець з апартеїдом. А Іран та Північна Корея взагалі нічим не загрожують ПАР. Щоправда, місцеві розповідали, що переживають, аби не потрапити у борги перед китайцями. І скаржились, що багатії із КНР приїздять у ПАР корумпувати бідних місцевих й полювати на диких тварин. Адже органи тварин використовуються у традиційній китайській медицині.
У ПАР є доволі велике посольство України, у ньому 12 людей – і це теж свідчить про потенціал для майбутньої співпраці. І на мою думку, однією із ключових задач для наших дипломатів є адвокація участі України у засіданні G20 наступного року. Адже ПАР із грудня головуватиме у цьому об'єднані. Є також певний культурний інтерес до нас – відбувся конкурс поезії, який проводили українці. В Південно-африканській республіці працює спілка українців.
У ПАР жителі називають себе "rainbow nation", "веселковою нацією" – пишаючись різноманіттям рас, відтінків шкіри та національностей. І Україна зараз робить доволі багато для того, щоб у веселковому розмаїтті ПАР були помітні й наші, синьо-жовті кольори. Щоправда, поки що на вулицях Йоганнесбургу, Кейптауну та Преторії наших стягів я не помітила. На відміну від ЄС, США і навіть Південної Кореї. Мешканці Совето, рідного міста Нельсона Мандели, зрадівши, що я у них щось куплю, вигукували, що вони проти Росії та хочуть піти воювати за Україну. Ось і вся геополітика.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
