Про ворожі танки в Україні, санкції і європейську поміркованість
19 червня, через вже знаменитий прикордонний пункт переходу "Довжанський" з боку Росії на територію України зайшло двадцять п'ять одиниць техніки – БТР-и, тентовані "Камази", зенітна установка і три системи залпового вогню "Град". Ще одна колона під російським прапором рухалась на селище Рубіжне з боку Луганська. Крім того, джерела бойовиків повідомляють про наявність у них 250-ти танків Т-64БВ. Сепаратисти інформують на своїх сайтах, що захопили цю техніку на армійських складах зберігання. Не відмовиш у почутті чорного гумору й журналістам радіо "Эхо Москвы в Санкт- Петербурге", які повідомили, що ДНР та ЛНР "раздобыли около 250 танков". "Раздобыли" – уявляєте? А, можливо, їм шефську допомогу планують підкинути? З сусіднього колгоспу в Ростовській області? Через неіснуючий кордон?
Не можна виключати, що Кремль і бойовики почали кампанію інформаційного прикриття перекидання важкої техніки на територію України. Перші екземпляри в складі 8 (за іншими данними – 15-ти) танків під російськими прапорами в складі колони сепаратистів – вже реальність. Загалом, це в стилі путінської пропаганди – робити вигляд, що Кремль немає жодного відношення ані до окупації Криму (аж до моменту його урочистого включення до складу РФ і роздачі нагород), ані до фактичного вторгнення диверсійних підрозділів на східну Україну.
Дивлячись на те, як важко європейським лідерам даються рішення про санкції проти країни-агресора, варто їм нагадати деякі сторінки нашої спільної історії. У своїй книзі "Друга Світова війна", аналізуючи причини її виникнення, прем'єр-міністр Великої Британії Уїнстон Черчілль написав: "Ми побачимо, як заклики до поміркованості можуть стати головним джерелом смертельної небезпеки, як середній курс, обраний під впливом стремління до безпеки та спокійного життя, може виявитись таким, що веде до катастрофи. Ми побачимо абсолютну необхідність широких міжнародних дій, які постійно спільно здійснюють багато держав, незалежно від будь-яких змін у їхній внутрішній політиці".
Найцікавіше те, що рішення, які потрібно було приймати українським і європейським політикам ще вчора, давно відомі. Від перекриття кордону, запровадження реальних санкцій проти агресорів, до технічного забезпечення української армії всім необхідним.
