5 листопада 2014, 17:46

Як примусити терористів скласти зброю і здатись? Або чи є поряд з нами агенти Гіркіна?

В нашому інформ-просторі відбуваються дивні речі. Наприклад, на звільнених територіях продовжують транслювати російські канали, на яких в HD якості розповідають і про "розіп'ятого хлопчика", і про "рабів" для кожного свідомого громадянина України. Найцікавіше, що при цьому українські канали в деяких містах... відключають. І не в Горлівці, контрольованій терористами, а на вже звільнених територіях (цю інформацію я перевіряю і повідомлю окремо). Така собі ілюстрація до постійних ритуальних розмов про те, що "інформаційну війну ми вже програли". Цікаво, що самі терористи іншої думки. Один з ватажків терористів Ігор Гіркін (Стрелков) зізнався, що після перегляду українських телеканалів він, та його бойовики "втрачали мотивацію до боротьби", що "виникало відчуття того, що я щось роблю неправильно, виступаю проти чудового українського народу, є терористом, ледве не до відчуття, що мені варто терміново здатися. Для такої переконаної людини, як я, це просто ненормально".

Правда, цікаві реакції виникають у людини, яка розпочинала війну на сході України і ледве не щодня зверталась до Путіна з проханням ввести війська? Звісно, при цьому Гіркін каже про те, що українські канали використовують методи "нейро-лінгвістичного впливу", "25 кадр" та інші розробки спецслужб для посилення впливу інформації на психіку людини. Цікаво мені було б подивитись, як репортери на "5 каналі", повернувшись з однієї зйомки і поспішаючи на наступну, "клеють" цей "25 кадр", та ще й настільки професійно, що у Гіркіна виникає внутрішня потреба здатись. Або застрелитись.

Але потреба обмежити інформаційний вплив українських телеканалів виникає і у... членів Національної Ради з телебачення і радіомовлення. Нацрада, на своєму засіданні 6 листопада, збирається розглядати питання скорочення т.зв. "соціального" пакету телеканалів. (Пункт у порядку денному: про визнання таким, що втратило чинність, рішення Національної Ради від 29.08.2012 N1260).

Це означає, що більшість українських телеканалів стануть платним задоволенням. Думаю, особливо такий підхід "сподобається" не лише мешканцям звільнених територій, а й решті малозабезпечених, пенсіонерів, студентів, та інших груп населення. Десь в Слов'янську, Краматорську та Маріуполі біля ощадкас, напевно, вишикуються черги бажаючих платити гроші, щоб дивитись українські телеканали. Та що там казати про звільнені території – думаю, що й київські пенсіонери, або студенти, які на батьківські гроші винаймають квартири, дуже "зрадіють" таким змінам у нашому інформаційному просторі.

Залишається відкритим питання: навіщо скорочувати соціальний пакет – з 32-х телеканалів, які кабельні оператори зобов'язані надати абонентам безкоштовно, до 16-ти, які ведуть мовлення в аналоговому діапазоні? Тому, що так було до 2012 року? Так тоді наша країна не вела бойові дії!!! Якщо доводити ситуацію до абсурду, то взагалі можна залишити безкоштовною лише "першу кнопку" країни. Але чи впевнені ви, що, скажімо, телеканал "Інтер" і є мірилом та еталоном у справі подачі об'єктивної інформації? Крім того, треба дивитись ширше: я маю на увазі не лише інформаційний сегмент. Скажімо, культурологічні, пізнавальні і дитячі канали – теж частина нашого інформаційного та культурного простору. Чи це комусь не зрозуміло? Навіть кліпи українських виконавців на музичних каналах – це теж частина нашої сучасної культури! Подивіться – Вакарчук, а не Кобзон вже збирає цілі стадіони.

Між іншим, представникам телеканалів, які залишаються у цьому "обрізаному" соціальному пакеті, раджу не розслаблятись – вони також втратять частину покриття і "долю" у тих регіонах, де у них відсутнє "аналогове" мовлення. Адже добудувати мережі встигли (точніше, роздаючи ліцензії, дали можливість) далеко не всім, а "аналогові" ліцензії вже давно не видають. Ось така казочка, малята. Або – пастка. Себто, від українських телеканалів відвалиться значна частина аудиторії просто так, без знищення інфраструктури та захоплення нових територій. Скорочення аудиторії українських телеканалів цілком може статись саме в умовах "інформаційної війни". Якщо виключити з переліку мотивів телевізійних чиновників банальну зраду національних інтересів, залишається більш раціональне пояснення – це гроші. Кабельне телебачення – це бізнес. Більший, чи менший – в залежності від розмірів мережі та регіону покриття. Розповім про власний досвід спілкування з власником регіональної кабельної мережі на півдні країни. Мова йшла про можливість включення до пакету каналів загальнонаціонального мовника, який має "аналогову" ліцензію і рекомендованого Національною Радою до включення в "соціальний" пакет. Бізнесмен, який ще вчора "кришував" комерційні кіоски, просто розсміявся і заявив, що цією рекомендацію Нацради він може... ні, я не буду розповідати, що він збирався зробити з цим аркушем паперу – аби не травмувати ваші естетичні почуття. Запевняю, що це – зовсім не та дія, яку рекомендувала Національна Рада. При цьому місцевий теле-магнат з посмішкою повідомив – якщо зійдемося в ціні, він знайде місце в пакеті (в платному, звісно, про соціальний взагалі мова не йшла) – викине з мережі якийсь з каналів, що менше платить, та й годі.

Звісно, зараз, секвестрований наполовину "соціальний" пакет – це мрія деяких (не знаю, чи всіх) кабельних операторів. Але чи насправді Національна Рада з питань телебачення і радіомовлення – це орган для лобіювання вузькопрофільних бізнес-інтересів? Можливо, державні службовці повинні шукати баланс між інтересами бізнесу та споживачами його послуг, себто – громадянами України? Які, згідно Конституції, мають право на безперешкодний доступ до інформації? Тим більше в умовах війни, в тому числі й інформаційної, коли скорочення безкоштовного доступу до національного телевізійного простору можна порівняти з дезертирством з лінії фронту. Тим більше, коли з протилежної сторони на нашу територію заводять не лише важку техніку та найманців, а й поширюють дію все нових інформаційних ресурсів. За даними "Української правди", телевізійний рупор Кремля – Дмітрій Кісільов активізує пропаганду на 45 мовах світу. Відкриття "нової ери іномовлення" призначили на 10 листопада (майже синхронно із засіданням Нацради у Києві, яка планує "обрізати" вдвічі соціальний пакет телеканалів). Москва планує вбухати в справу поширення своїх інформаційних та культурних впливів лише в проекті МІА "Россия сегодня" більше 150 мільйонів доларів впродовж наступного року.

І що ви там плачетесь, шановні, і розповідаєте на кожному кроці, що "Україна програє інформаційну війну"? Можливо, треба менше танцювати навколо забаганок бариг, які намагаються контролювати наш телевізійний простір? Витискаючи з глядачів реальні гроші – в той час, коли ідея Суспільного мовлення, за яке й варто було б збирати абонплату, так і залишилась на папері?

Дмитро Тузов, журналіст

Маленька битва за справедливість на тлі великої війни

Один із перших боїв українців з російськими окупантами відбувся 13 квітня 2014 року. Учасником того бою був легендарний боєць "Альфи" Андрій Дубовик...

Як і рибку з'їсти, і гроші в росії та Європі заробити

Санкції проти росії діють. Не так швидко, як нам би того хотілося, але економічний зашморг на шиї путінського режиму затягується все тугіше. І це визнають в самій росії, намагаючись послабити тиск на свою економіку...

Les Russes laveront-ils jamais le sang de leurs mains? Notes de l'est de l'Ukraine. Чи змиють колись росіяни кров зі своїх рук? Записки зі сходу України (французькою)

La Russie attaquant l'Ukraine est comme une sorte de rouleau compresseur, empestant la fumée noire et détruisant tous les signes de civilisation...

Британець Мартін – Путіну: "Fuck you, Putin!"

З громадянином Великої Британії Мартіним я познайомився у Бахмуті, містечку в Донецькій області України, яке на той момент вже обстрілювали російські війська...

O fim da Rússia. Notícias do leste da Ucrânia (em português)

Um foguete lançado pelo exército russo à área residencial da cidade ucraniana de Bakhmut destruiu um prédio alto, matando e ferindo pessoas...

Майбутнє починається вже тепер. План дій. Частина 1

Всі плани ненадійні, коли іде війна. Але війна – це теж план. Захисту наших міст, військової стратегії, вдалої оборони і успішного наступу. Місце імпровізації на полі бою теж визначне...