Українська влада вчиться "російським технологіям"?
Про нещодавні події у Винниці вже написано і сказано досить багато. Є різні погляди на підґрунтя конфлікту голови облради та губернатора. Не хочу втомлювати вас аналізом цієї історії. Мене не стільки турбує пошук правих і винуватих, скільки підхід до визначення того, що насправді у Вінниці відбувалось. Адже події, які ми спостерігали у Вінниці, мають непогані шанси повторитися будь-де. І навіть у Києві. Хоча б тому, що в регіонах залишається при посадах "заповідник Януковича": ті ж люди, в тих же кріслах, які сидять на тих же схемах.
По всій країні продовжують "вершити правосуддя" судді, прокурори, міліціонери, які фальшували кримінальні та адміністративні справи, засуджували, ув'язнювали активістів та простих громадян. Таке відчуття, що їх старанно виводять з-під відповідальності, влаштовуючи ротації і перекидаючи з регіону в регіон – в режимі "повзучої контреволюції".
Тож, події у Вінниці не складно було спрогнозувати. Питанням було лише де і коли вибухне протест. Який буде поширюватись, якщо не відбуватиметься відсторонення від влади, відрив від теплих і прибуткових крісел одіозних і відомих своїми діями персонажів. Звісно, каста політиків, голів держадміністрацій, міліціонерів, прокурорів, податківців, митників та інших представників "еліти" буде захищати свою синекуру до останнього. Але тоді почнуть діяти люди.Незграбно і порушуючи закон.
А влада – або не діє, або ж діє, наслідуючи попередників і провокуючи дестабілізацію в суспільстві. Українцям же дають просте пояснення: протести провокують політичні сили, які не пройшли в парламент. Ось, приміром, у Вінниці "Свобода" та її прихильники розгойдують човен української державності, граючи на руку Москві. Чи робить це через те, що її членам-колишнім урядовцям загрожує кримінальне переслідування. І посилаються при цьому на анонімні, але "надійні" джерела.
Адже, нагадаю, приблизно ті самі тези про "політичне підґрунтя громадської непокори" саме ми чули на початку Майдану минулого року від тих, хто тоді обслуговував Януковича та його сімейну камарилью.
Але, виходячи з цієї логіки, необхідно встановити мораторій на будь-яку критику влади, будь-який громадський протест! Російський режим, до речі, так і робить, фактично оголосивши країну "обкладеною фортецею". Це дає право розглядати будь-яку незгоду з офіційною позицією, як сприяння ворогам. То ж, в Росії, якщо ти вийшов на мітинг – значить, ти агент Держдепу. Невже українська влада вирішила перейняти досвід російських колег? І в нас за кожним протестом стоятимуть "агенти ФСБ"?
"Рукою Москви", насправді, є створена Януковичем система, в яку масово повертаються його ставленики – через вибори, через призначення, через рішення судів. Або як у Вінниці – через заміну на посадах висуванців Майдану на ставлеників колишньої про-регіональної більшості в місцевій раді. А таких рад в Україні, на жаль, поки що переважна більшість. Ніби, ілюструючи ці слова, Європейський Союз зняв санкції з кількох чільних представників команди Януковича, які виїхали з країни. А знаєте чому? Європейські правоохоронці не можуть за нас виконувати роботу і проводити відповідні розслідування. Це – функція української Феміди. Хочете цікавий факт: членом Ради Національного Банку України досі залишаються, наприклад, Ірина Акімова та Андрій Портнов. Доволі символічний факт. Хто не вірить – зазирніть на сайт Національного Банку.
У нас полюбляють згадувати досвід Грузії – коли Президент Саакашвілі, звільнив, ніби відрізав, всю стару міліцію. І коли в Україні нам розповідають, що до квітня місяця з Генпрокуратури буде звільнено три сотні працівників, пересічний українець розуміє, що цей проміжок часу для чиновників і посадовців – це ніби період, подарований їм для розграбування країни. Під час воєн міста розграбовували за кілька днів. А тут такі щедроти – більше року при посадах після революції, яка вимагала змін і відповідальності винних! Таких сигналів старому держапарату, який потонув у корупції, не можна подавати. Потрібно діяти. Негайно, але розумно. Щоб зупинити стихію вулиці і почати реформи.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
