Наслідки "вогняного шоу" в кабінеті Президента США
В ситуації з дипломатичним скандалом маємо й чудовий приклад того, як працює недостовірна інформація і як фейк-ньюз впливає на тепер вже глобальний хід подій. Насичення інформаційного простору неправдивою, неперевіреною чи навіть гіпотетичною інформацією на кшталт "якби я був президентом, війни б не було" містило ознаки майбутнього політичного вибуху. Просто хтось мав занести сірники у кімнату, насичену випарами бензину. Образно звісно. Дуже шкода, що це сталося в Овальному кабінеті. Заради цього не варто було летіти через океан.
На цей час ситуація вже не "складна", як вам про це говоритимуть наші експерти. Вона погана. В соцмережі X повним ходом іде тролінг України американцями і перефарбованими під американців росіянами. Ви, можливо, забули, що для половини (можливо, навіть більшої) Америки Дональд Трамп – це месія, який їх рятує від банд злочинців, нелегальних мігрантів, латиноамериканських наркокартелів й закордонних пожирачів американської допомоги, що вимірюється мільярдами. Якщо так піде далі, нас з вами звинуватять не лише в крадіжці 350 мільярдів американських доларів і в тому, що це ми з вами винні у війні росії проти України (нешанобливо ставились до таких поважних діячів сучасності як путін і все його оточення і ще мали нахабство проситись в НАТО). На нас з вами "повісять" ще й вбивство Кеннеді й доведення до самогубства цариці Клеопатри. І це не весело, насправді. В Штатах почалась дуже потужна пропагандистська хвиля, спрямована на інформаційне знищення й маргіналізацію України. Зображення Зеленського у вигляді коротуна, або немовляти у порівнянні з гігантом Трампом йдуть валом. Україну зображують у вигляді пральні для відмивання мільярдів, якою керує старина Байден. Джерело, що має синю позначку в "X" й ім'я сина Трампа Беррона на аватарці (невже це справді він?) запитує у американців, чи найбільшими ворогами Америки є Китай, Росія і Північна Корея, а не Демократична партія?
Образ країни, яка у 21 столітті розв'язала війну (Росії) таким чином розмивається. Це розв'язує у політичному плані руки вбивці Путіну. Адже рівень засудження його варварських бомбардувань і вбивств буде знижуватись – принаймні частиною американців.
Думаю, на черговий дотепний жарт в соцмережі про те, як Зеленський повертається додому, американцям варто нагадати, що це під тиском США Україна знищила і передала потенційному агресору – Росії стратегічні бомбардувальники.
На фото: знищення останнього українського бомбардувальника у Полтаві.
Хоча це, звісно, не вплине на настрої сучасних американців. Загарбницьку війну Росії проти України у свідомості значної частини американців каналізовано у формулу "це тому, що Зеленський не захотів домовитись". Я вас завжди попереджав – небезпечно недооцінювати силу дезінформаційних повідомлень. Тим більше, якщо їх робить лідер величезної, могутньої нації, половина якої вважає його своїм спасителем. Майже на релігійному рівні. Думаю, якби Трамп заснував церкву власного імені, він зміг би потягатися за впливом з Папою Римським вже як представник Бога на Землі. Я ж тут нікого не образив щодо важливості й впливовості?
Інформаційна спецоперація Росії проти України часів Леоніда Кучми
Цькування американцями України вже було. Коли стараннями росіян у політичний та інформаційний простір було вкинуто тезу (знову дезінформація!) про українські радіолокаційні станції "Кольчуга" в Іраку. Після вторгнення американців у цю країну, не знайшли не лише "Кольчуг", а й будь-яких слідів від них. "Кольчуг" просто там не було. Але ті російські агенти, які розробили цю інформаційну провокацію і "впарили" її американцям, певно, отримали звання героїв Росії. Бо перетворили Україну на політичний лепрозорій й відкинули на кілька десятиліть у питаннях вступу до НАТО і ЄС. Що й зіграло свою роль у 2007 році, на Бухарестському саміті НАТО, коли Україні поставили там загороджувальний шлагбаум. Повірте мені, якщо американці не пожаліли Леоніда Кучму, який відверто підіграв їм, дозволивши (за мінімальні вкладення) провести оборудку століття – переправити у росію з України третій за розмірами потенціал ядерної зброї, Зеленського вони теж не пошкодують. Цькування і його особисто і України, яка в усьому стає винною (самим фактом свого існування й створеними опором України незручностями для решти світу) мені навіть почали нагадувати російські ток-шоу у Соловйова чи Скабеєвої.
Період "холодних" відносин зі США часів Леоніда Кучми був руйнівним для України, яку, по суті, було відкинуто в політичні, фізичні, економічні й інформаційні обійми Росії. Перебуваючи в обструкції західних країн, Київ захоплювали агенти російського впливу на всіх щаблях: в уряді, у спецслужбах, на телеканалах. Нагадаю, що у ті часи на українському телеканалі олігарха Віктора Пінчука працював один з найбільших російських пропагандистів і рупорів Кремля Дмітрій Кісільов. Той самий, що згодом, вже в Росії, погрожував перетворити Америку на радіоактивний попіл. І не кажіть мені, що тоді він ще не був таким поганим. Колишніх чи майбутніх геббельсів не буває – це стан душі й внутрішнього світу. Просто Москва вдало закладала свої консерви й міни на всіх стратегічно важливих позиціях в Україні.
Масштаби нинішнього "вибуху"
Їх ще важко усвідомити. Потрібен не лише аудит американських витрат на підтримку України. Це потрібно нам самим, в першу чергу. Щоб за деякий час Дональд Трамп не оголосив, що українці отримали трильйон доларів. Потрібен й аудит втрат, яких завдано дипломатичним феєрверком у кабінеті президента США. Хоча ми розуміємо, що це був лише фінальний акт цього дійства. Каністри з бензином вже були порожніми – їхню легкозаймисту рідину раніше вилили на україно-американські стосунки. І робили це в інформаційному просторі.
Звісно, вже незабаром, ми подивимось на реакцію наших європейських партнерів. Я маю на увазі практичну реакцію діями, а не лише словами підтримки. І першим пунктом буде інформація з Лондона, куди прибув президент Зеленський на скликаний британським пре'мєром Кіром Стармером саміт європейських країн, які мають сформулювати не лише своє ставлення до України. А й те, чи готові вони спинити просування Росії на Захід.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
