ПРЕЗИДЕНТ – ІМІТАТОР або роздуми про сьогоднішню телевиставу у Вінниці
П'ять років президентства Віктора Ющенка добігають кінця. І справа не у рішеннях Конституційного суду. Ознакою кінця стає втома, що, як ніколи, відчувається у суспільства від "начебто дій" нашого Президента помножена на втому формального Президента від імітації виконання своїх обов'язків.
Сьогодні Ющенко повідав світові наскільки він розчарований асиметрією своєї відповідальності і можливостей. Але громадяни ще більше розчарувалися через невідповідність президента своїм очікуванням.
Він не відповідав цим очікуванням ще у 2005 році, коли мав необмежені парламентською реформою повноваження і не робив нічого для ліквідації наслідків кучмізму у політиці та економіці. Але тоді, в умовах зростання економіки та сприятливої світової фінансової кон'юнктури, відсутність активності з його боку була малопомітною.
Коли ж з-за океану на Україну звалилася важка фінансово-економічна криза, спостерігати за імітацією виконання повноважень Президента стає просто нестерпно.
Сьогодні Президент відбув для проведення наради у Вінницькій області за участі кількох міністрів, 8 голів обладміністрацій, голів райадміністрацій та сільських голів. Все би нічого, але ця нарада є невдалою імітацією наради Уряду з сільськими головами всієї країни, яка відбудеться цієї суботи у Києві.
Станом на вчорашній вечір від Президента не надійшло навіть порядку денного до майже 400 учасників цього імітованого дійства у Вінниці. Втім, місце проведення, зал Вінницької обласної державної телекомпанії, є прикладом повної єдності форми та змісту. Головне у президентській імпрезі – телевізійна вистава. Причому в світлі сьогоднішніх одкровень Глави держави, вистава ця глибоко драматична для нього і трагікомічна для тих, хто спостерігає за цими спробами імітувати урядову активність.
Це не перший і на жаль, мабуть, не останній випадок мавпування роботи уряду. Достатньо згадати широко розрекламовані торік навесні ініціативи Президента щодо надання доступного житла всім, хто його потребує. Як і тепер нарада у Президента тоді стала спробою імітації урядової наради з аналогічним порядком денним.
Втім, тодішня імітація мала і негативні наслідки. В результаті отримання двох майже ідентичних сигналів від Президента та від Кабміну – державний механізм спочатку заклинило і урядова програма дій була реалізована в півсили.
Пізніше, на момент обвалу кредитування, коли житлобудівники зустрілися з реальними труднощами і необхідністю заморожування будівництва, саме Уряду вдалося терміново віднайти кошти для завершення численних недобудов.
Цілком очевидно які доручення дасть глава держави регіональній владі тепер щодо запланованої зустрічі сільських голів із прем'єром. Напевне знову працівники його канцелярії підготували збірник критичних зауважень на адресу уряду.
Але, як би там не було саме уряд в першу чергу опікується економічною ситуацію в країні, на чому неодноразово наголошував сам Віктор Ющенко. Для чого тоді Президенту втручатися у компетенцію Кабміну? Очевидно, що для того, щоби нашкодити Прем'єру. Окреме питання, що організація такої масової телевистави у Вінниці потребує чимало бюджетних коштів.
В умовах фінансової кризи Президенту було б переступити через власну погорду і бути серед учасників наради сільських голів із Прем'єром.
А особисто я, як народний депутат, для себе зробив висновок: якими б не були витрати на організацію роботи Глави держави – бачу, що вони занадто великі. А тому я не дам свого голоса за зміни до державного бюджету доти, доки бюджет Президента радикально не зменшать.
P.S. Щойно зателефонували з Вінниці – виявляється Президент зекономить частину витрат на святковому обіді після наради. Кошти на застілля добровільно-примусово нададуть місцеві бізнесмени.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
