28 листопада 2014, 16:02
Іноземці в уряді. Перелік.
Вчора у Савіка Шустера на Першому розгорнулася дивна дискусія – були чи не були іноземці міністрами в урядах інших країн. Дивна, бо Сергій Власенко, який казав, що такого ніколи не було, виявляється просто не знає історії сусідніх, братніх до України країн.
На першому фото
Інші приклади:
Шостим президентом республіки Латвія в 2007 році була обрана громадянин Канади Вайра Віке-Фрейберга, етнічна латвійка, чия сім'я тікаючи від радянських військ виїхала в Німеччину в 1944 році.
Держсекретар США Мадлен Олбрайт народилася в Чехії у 1937 році. Отримала американське громадянство і працювала в уряді США;
Роман Зварич, громадянин США, отримав українське громадянство, став народним депутатом України, був міністром юстиції.
Лі Куан Ю, громадянин Великобританії (англ. Lee Kuan Yew), перший прем'єр-міністр Республіки Сінгапур, один з творців сінгапурського "економічного дива", був при владі близько тридцяти років.
Про скандинавських князів варягів, яких за легендою запросили княжити на Русі наші предки, я нагадувати на буду. Про це і так всім відомо.
Звичайно, є посади на які неможливо запрошувати іноземців. Наприклад міністр культури. Є, навпаки, ті відомства, де відсутність місцевого досвіду є перевагою. Наприклад голова Національного антикорупційного бюро. Для мене є очевидним, що в будь-якому разі легіонерам доведеться прийняти українське громадянство, якщо вони хочуть грати за національну збірну.
Однак трагедії в цьому не бачу. Бачу можливість збільшення бази спеціалістів з яких ми зможемо обирати уряд. Я взагалі б на перехідний період відігнав би наших депутатів від уряду – ми їх обирали для Верховної Ради. Є багато спеціалістів поза політикою в Україні і за її межами.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
