Намагаючись зрозуміти Мінфін...
Зараз у тренді вергати громи і блискавки на міністра фінансів Наталю Яресько і запропонований нею план бюджетної економії. Враження, що нарешті українці зрозуміли хто винен в бідах України і прагне відібрати останні надії на сите життя. Однак, економити країні все-одно доведеться. Тож я вирішив пошукати – яка з запропонованих тем виглядає найменш суперечливою особисто для мене?
Оскільки мої батьки – ліквідатори аварії на ЧАЕС, під час якої ми мешкали у смт Поліське, що тепер віднесене до 2 зони і є відселене з 1993 року, мене зацікавила пропозиція Мінфіну ліквідувати 4 зону. За підрахунками Мінфіну, скасування 4 зони забрудненості після аварії на ЧАЕС дозволить зекономити величезну суму – 902 мільйони гривень.
4 зоною називають зону посиленого радіоактивного контролю до якої віднесено найбільшу кількість населених пунктів – 1290. Наприклад до третьої зони, гарантованого добровільного відселення, входить 841 населений пункт, а до другої й першої – ще 86 та 76, відповідно.
Але мало хто знає, що 4 зону тепер називають зоною "з пільговими умовами господарювання".
За 28 років, що минули карти радіоактивного забруднення мали бути суттєво змінені. Існують періоди напіврозпаду головних радіоактивних елементів, які забруднили довкілля. Дослідницькі інститути, які щодня спостерігають за радіаційною ситуацією в інших країнах фіксують значне зменшення, наприклад, цезію-137 у Білорусі. Але в Україні кількість населених пунктів, що входять до 4 зони зменшується дуже повільно. Причина? Звичайно ж причина – пільги!
Закон "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" давно перетворився на кормушку для сотень тисяч, якщо не для мільйонів людей, що справно отримують компенсації від держави, якої на момент вибуху 1986 року навіть не існувало.
Це почалося майже одразу після аварії, коли в містах та селах, що підлягають відселенню правдами і неправдами почали прописуватись люди, які ніколи там не жили. Всі вони отримали житло надурняк. І не обов'язково однотипні будиночки ліквідаторів – часто цілком пристойні квартири у Києві, Харкові або Львові.
Пізніше почалось оформлення "постраждалих" від аварії на ЧАЕС. Пропонували оформитись і мені, принаймні я насправді проживав у Поліському і закінчив там школу, але я відмовився. На себе зароблятиму сам, не стаючи дармоїдом на шиї держави. Проте це не зупинило сотні моїх знайомих. Таких "липових" постраждалих у нас вже сотні тисяч.
З'явився попит – з'явилася й пропозиція. Добрий десяток управлінь та відомств годується біля цієї теми. Не хочу позовів до суду, але ті, хто видає довідки, визначає межі зон, вносячи і виносячи з неї населенні пункти, забезпечує надання та обслуговування пільг – це ціла армія зацікавлених людей.
Ну добре, ще на початку 90-х років, коли приймався цей фантастичний закон, народні депутати 1 скликання були сповнені ілюзій і не зовсім усвідомлювали, що державний бюджет наповнюють податки, а гроші не падають з неба. Але тепер навіщо платникам податки щороку витрачати 902 000 000 гривень на солодке життя нового класу – "пристосуванців ЧАЕС"?
Ця тема варта не одного блогу, а десятка статей, але ж у нас не популярно шукати причини в собі. Тож давайте і далі сварити Мінфін. Будемо у тренді?
P.S. Замало не забув – перед вами
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
