7 серпня 2015, 12:12

Хто кому у нас олігарх?

Зустріч оліграхів у київському готелі "Хаят" знову проблему загострила старе питання – кого можна називати олігархами і наскільки шкідливим/корисним є це явище для країни?

Дехто вважає початком появи олігархів створення перших ФПГ – фінансово-промислових груп, починаючи з 1996 року. Дехто – використання крупним бізнесом ЗМІ для організації тиску на владу.

Але тоді не зрозуміло як відрізнити олігарха від просто крупного бізнесу. І що робити з тими власниками ЗМІ, які першими запровадили стандарти свободи слова та ніколи не втручалися у редакційну політику?

Антиолігархічна кампанія, яку з весни почала українська влада, тільки зараз дала нам точне і недвозначне уявлення хто ж такі олігархи.

Олігарх – це крупний бізнесмен, який використовує для збагачення державні ресурси (державний бюджет, монополії, фінансові потоки) за рахунок свого впливу на владу.

Тому серед так званих олігархів, які зібралися у Хаяті, насправді класичними "олігархами" були далеко не всі.

Держава має бути зацікавлена у крупному бізнесі, бо він створює десятки тисяч робочих місць. Скажімо, якщо заводи виплавляють сталь, або займаються переробкою с/г продукції і при цьому не витягують гроші з бюджету, то власника називати олігархом некоректно.

Інша справа, коли напівдержавна компанія керується приватним акціонером, що має менше половини акцій й роками не платить дивіденди в бюджет. Або якщо монопольне становище на енергоринку, дозволяє диктувати завищену ціну на продукцію. Такий бізнес можна і треба вважати олігархічним.

Можливо по-народному, але точний рецепт як перетворити олігарха на бізнесмена кілька місяців тому дав Юрій Луценко, закликавши їх "повиймати руки з державних кишень".

Зустріч у Хаяті була безрезультатною. Інакше й бути не могло, бо олігархи переймалися збереженням схем для збагачення з використанням держави, а крупний бізнес цікавить як відновити економічне зростання навіть в умовах війни.

Називати ж олігархами їх усіх – значить уподібнитися до комуністів і ненавидіти багатших тільки тому, що в нас набагато менше грошей.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Україна має визначитись із стратегією на Закавказзі.

Довгий час Україна цікавилась виключно внутрішньополітичною проблематикою. Спроби вийти на регіональний рівень, як то утворення ГУАМ, що замислювалось як економічний союз Грузії, України, Азербайджану та Молдови, на жаль успішно були погашені російською агентурою...

Продаж телеканалів Порошенка – свобода слова понад усе.

Правду кажучи, я вражений елегантністю рішення Порошенка, який позбавив владу головного важелю тиску на непідконтрольні їй телеканали П'ятий і Прямий...

Чому Зеленський не засудив сексизм Корнієнка та Арахамії?

Відповідь можна знайти в інструкціях, які отримали перед ефірами народні депутати від Слуги народу. Я так розумію автор цих темників-інструкцій Михайло Подоляк...

Мюнхенське шоу і традиційний скандал

Участь Зеленського у щорічній мюнхенській конференції з питань безпеки вже традиційно для нового президента привернула увагу низкою скандальних заяв на фоні відсутності системного змісту...

Соцопитування – підтримка ЄС зросла у півтора рази

Сьогодні чорний день для опонентів Петра Порошенка – всього лише через 8 місяців після обрання Зеленського президентом з'ясувалося, що рейтинг партії його головного опонента відчутно зростає...

Чому задоволений Путін і як ДБР працює в інтересах Росії?

Після зустрічі із президентом Зеленським, що відбулася одразу після переговорів у Нормандському форматі, президент Путін заявив, що він задоволений...