27 вересня 2015, 20:12

Про людські трагедії і передвиборчі маніпуляції

Скоро закінчується місяць, як Верховна Рада проголосувала у першому читанні зміни до Конституції. Сталося те, чого закликали у жодному разі не допустити Укроп, Свобода, ПС та Радикальна партія і Самопоміч.

Градус нервозності на межі повної паніки наростав протягом всього серпня і 31-го досяг апогею з бокуванням трибуни, пікетуванням Верховної Ради та мітингом на Радянській площі.

Основні міфи, які тоді активно розкручувались:

1. Голосування за зміни до Конституції амністує злочинців-бойовиків

2. Голосування за зміни до Конституції віддасть Росії Донбас;

3. Голосування за зміни до Конституції утворить Придністров'я-2.

Протилежна сторона пояснювала, що голосування у першому читанні нічого не змінить, що це потрібно для демонстрації виконання Мінських домовленостей, що вплине на продовження санкцій і припинення вогню.

Пройшов місяць. В сухому залишку всі три міфи виявились перебільшенням і брехнею. На Донбасі фіксується майже повне припинення вогню, ЄС продовжив персональні санкцій проти ряду громадян Росії та російських компаній.

А ще виникає питання – за що ж тоді вбили чотирьох національних гвардійців і більше сотні поранили?

Я розумію, що кидала гранату поки-що не встановлена конкретна людина, але навіть якщо це не була спланована акція, політичну атмосферу своєю брехнею та істерикою робили усі. Тому політично відповідальні за загиблих ті, хто у серпні брехав, залякуючи людей неіснуючими зрадами.

По великому рахунку шкода усіх: і тих, хто дає покази у справі, але ще більше, тих, хто загинув. Бо це була бійка між своїми, можливо й однодумцями. Бо ворог був не в Раді – він на Донбасі, а точніше в Москві.

Тепер іде слідство, але я знаю, що у нас давно не 1937 рік і невинуватим ніщо не загрожує.

А от мертвих з могили вже ніхто не поверне. Тому, захищаючи Богдана Тицького, Юрія Сиротюка і всіх, кого перевіряють по справі, не забуваймо імена тих, хто загинув через політичні маніпуляції на площі перед парламентом:



Вічная пам'ять:

1. Ігор Дебрін

2. Дмитро Сластіков

3. Олександр Костіна

4. Богдан Дацюк

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Україна має визначитись із стратегією на Закавказзі.

Довгий час Україна цікавилась виключно внутрішньополітичною проблематикою. Спроби вийти на регіональний рівень, як то утворення ГУАМ, що замислювалось як економічний союз Грузії, України, Азербайджану та Молдови, на жаль успішно були погашені російською агентурою...

Продаж телеканалів Порошенка – свобода слова понад усе.

Правду кажучи, я вражений елегантністю рішення Порошенка, який позбавив владу головного важелю тиску на непідконтрольні їй телеканали П'ятий і Прямий...

Чому Зеленський не засудив сексизм Корнієнка та Арахамії?

Відповідь можна знайти в інструкціях, які отримали перед ефірами народні депутати від Слуги народу. Я так розумію автор цих темників-інструкцій Михайло Подоляк...

Мюнхенське шоу і традиційний скандал

Участь Зеленського у щорічній мюнхенській конференції з питань безпеки вже традиційно для нового президента привернула увагу низкою скандальних заяв на фоні відсутності системного змісту...

Соцопитування – підтримка ЄС зросла у півтора рази

Сьогодні чорний день для опонентів Петра Порошенка – всього лише через 8 місяців після обрання Зеленського президентом з'ясувалося, що рейтинг партії його головного опонента відчутно зростає...

Чому задоволений Путін і як ДБР працює в інтересах Росії?

Після зустрічі із президентом Зеленським, що відбулася одразу після переговорів у Нормандському форматі, президент Путін заявив, що він задоволений...