Про людські трагедії і передвиборчі маніпуляції
Скоро закінчується місяць, як Верховна Рада проголосувала у першому читанні зміни до Конституції. Сталося те, чого закликали у жодному разі не допустити Укроп, Свобода, ПС та Радикальна партія і Самопоміч.
Градус нервозності на межі повної паніки наростав протягом всього серпня і 31-го досяг апогею з бокуванням трибуни, пікетуванням Верховної Ради та мітингом на Радянській площі.
Основні міфи, які тоді активно розкручувались:
1. Голосування за зміни до Конституції амністує злочинців-бойовиків
2. Голосування за зміни до Конституції віддасть Росії Донбас;
3. Голосування за зміни до Конституції утворить Придністров'я-2.
Протилежна сторона пояснювала, що голосування у першому читанні нічого не змінить, що це потрібно для демонстрації виконання Мінських домовленостей, що вплине на продовження санкцій і припинення вогню.
Пройшов місяць. В сухому залишку всі три міфи виявились перебільшенням і брехнею. На Донбасі фіксується майже повне припинення вогню, ЄС продовжив персональні санкцій проти ряду громадян Росії та російських компаній.
А ще виникає питання – за що ж тоді вбили чотирьох національних гвардійців і більше сотні поранили?
Я розумію, що кидала гранату поки-що не встановлена конкретна людина, але навіть якщо це не була спланована акція, політичну атмосферу своєю брехнею та істерикою робили усі. Тому політично відповідальні за загиблих ті, хто у серпні брехав, залякуючи людей неіснуючими зрадами.
По великому рахунку шкода усіх: і тих, хто дає покази у справі, але ще більше, тих, хто загинув. Бо це була бійка між своїми, можливо й однодумцями. Бо ворог був не в Раді – він на Донбасі, а точніше в Москві.
Тепер іде слідство, але я знаю, що у нас давно не 1937 рік і невинуватим ніщо не загрожує.
А от мертвих з могили вже ніхто не поверне. Тому, захищаючи Богдана Тицького, Юрія Сиротюка і всіх, кого перевіряють по справі, не забуваймо імена тих, хто загинув через політичні маніпуляції на площі перед парламентом:
Вічная пам'ять:
1. Ігор Дебрін
2. Дмитро Сластіков
3. Олександр Костіна
4. Богдан Дацюк
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
