Для Сергія Лещенка про чесність і честь
24 вересня рівно за місяць до завершення виборчої кампанії на Українській Правді з'явився блог Сергія Лещенка: "Ложкина проверяют на отмывание денег в Австрии".
Наступний тиждень перевірка Глави АП стала головним передвиборним скандалом. Тільки з УП її перепостили на Фейсбук 2100 раз. У самій соціальній мережі, враховуючи вторинні репости сторінок тих, хто перепостив блог Лещенка, рахунок вже пішов на десятки тисяч.
Нагадаю, що мова йшла не про кримінальну справу, а лише про підозру у відмиванні коштів та інформаційний запит до ГПУ.
Вчора, 11 листопада, через 14 днів після завершення виборчої кампанії Борис Ложкін отримав офіційну відповідь в Австрії про те, що перевірка закінчена і всі підозри зняті.
Здавалося б, і при чому тут виборча кампанія...
Я читаю Сергія Лещенка з перших днів його роботи в УП, але навіть не підозрював, що настільки професійний журналіст може залишатися настільки наївним. Адже джерела інформації часто брешуть.
Або говорять правду, але брешуть в коментарях. Особливо, коли інформація з'являється вчасно під вибори. Особливо, коли вона стосується публічно уразливих людей.
Розрахунок до смішного простий, як банальна шкільна арифметика. Інформацію про підозру у відмиванні грошей прочитали десятки тисяч. А от інформацію про припинення перевірки, а відтак і визнання коректності розрахунків під час продажу УМХ прочитають пару сотень людей.
В принципі, справжній журналіст, мав би розмістити інформацію-спростування у своєму блозі сам – ти так не думаєш, друже Сергій?
Ти тепер народний депутат, політик і відтак публічно уразлива особа. Тож одного разу можеш стати мішенню для таких технологій сам. І це не буде розповідь про дрібну аварію на Турівській з твоїм недорогим авто. Не журналісти, а "чорні рейтери" понаписують з хворобливою видумкою про щось таке, від чого залишки волосся сторчма стануть на голові.
А коли з'ясується, що це була банальна брехня, про це дізнаються лише твої друзі та ще кілька сот зацікавлених тобою осіб.
Такому давно треба покласти край.
Я не хочу бути адвокатом Бориса Ложкіна, цього він не потребує. Справа – у принципі. Вже тривалий час в Україні маніпулюють журналістами, зливаючи їм брехливу, а часто навіть правдиву інформацію, проте приправлену спеціальними тенденційними коментарями.
Проти таких отруйних маніпуляцій існує добре відомий антидот – оприлюднення протилежної точки зору об'єкту інформації, яка так обпікає руки і яку так хочеться розказати усім.
Займаюсь моралізаторством – це правда, але мене вибачає, що я і сам, на жаль, не завжди дотримувався цих правил. Якось мені довелося оббрехати цілком чесну і по-своєму порядну людину. Мене банально обдурили – інформація була ну з дуже достовірних джерел.
Лише через два роки я зрозумів, що мною скористалися, а тому передзвонив і вибачився перед тим кого мимоволі оббрехав у статті. З часом він мені пробачив, а я зробив висновок на ціле життя.
Сподіваюсь сьогодні висновок для себе зробить Сергій.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
