Враження від зустрічі блогерів і президента (по основних проблемах)

"У мене склалося враження" – це єдина форма в якій я можу щось написати. І це справді так, бо я не можу і не буду передавати цитати. Окрім того мені здається президент "між рядків" говорив більше, ніж міг сказати. Принаймні мені стала зрозуміла логіка прийняття рішень, що є значно важливішою від політичних заяв. Просиділи дві години і відчули, що мало. Було б добре проговорити півдня, щоб щось прояснилося для всіх остаточно.

Про голову Національного банку і генерального прокурора

У мене склалося враження, що президент не живе день і ніч

думкою про свій рейтинг.

На початку року йому радили для порятунку іміджу відправити Валерію Гонтареву у відставку негайно через падіння гривні. Виглядало, що ніхто не вірив у нормалізацію банківської системи, а десятки банків були на межі банкрутства. Відсікти Гонтарєву, щоб врятувати себе, а банківська система однаково б завалилася – це не той вихід, який він обрав.

Наразі сталося справжнє диво: дефолту немає, гривня стабільна, незважаючи на падіння виробництва через війну. Неліквідні банки розчищені, банківська система не завалилася і потроху знову набирає депозитів та обертів. І все під керівництвом такої нелюбої всіма Валерії Гонтаревої.

Схоже, президент зробив висновки з тієї історії, а тому не спішить відправляти у відставку Віктора Шокіна саме тому, що цього знову "вимагають усі".

Тим більше, що в ГПУ відібрали і загальний нагляд, і слідство у кримінальних злочинах, і антикорупційну боротьбу. По-суті генеральний прокурор передає справи. Антикорупційні – Антикорупційному прокурору та Національному антикорупційному бюро. Кримінальні передасть Державному Бюро Розслідувань, закон про яке прийнято і зараз відбувається його створення.

Після реформи Генпрокурор буде голий. А його прокурори будуть впливати виключно на підтримку обвинувачення у суді. Епіцентр уваги громадськості пора змістити на НАБУ, ДБР та Антикорупційного прокурора, де повинні активно починати роботу.

Тим часом, 4000 працівників прокуратури нібито вже звільнено і через конкурси набирають нових людей.

До речі, розслідуваннями кримінальних злочинів проти Майдану буде займатися ДБР. А от про "вишки Бойка" я б почав запитувати у Артема Ситника вже. Але це моє особисте бажання.

Про Давіта Сакварелідзе та інших

У мене склалося враження, що саме Давіта Сакварелідзе президент хотів бачити на чолі НАБУ, але комісія обрала Артема Ситника. Перемога над президентом? Не важливо – головне, щоб почалася робота для перемоги над корупцією!

До слова, за чутками, які стали відомо задовго до зустрічі блогерів, скоро Давіт Сакварелідзе отримає краще призначення і значно більший вплив, ніж тепер.

Подібна ситуація і з Антикорупційним прокурором. Обрали може й не того, кого хотіли на Банковій, але не це важливо. Головне, щоб Назар Холодницький почав активну боротьбу з корупцією, без огляду на політиків, на партії та зв'язки.

Зараз і НАБУ і Антикорупційний прокурор потребують підтримки громадськості, а найкраща підтримка – вимоги до них не розгубити кредит довіри і починати роботу.

Про зовнішню політику

У мене склалося враження, що все могло бути набагато і набагато гірше. Влітку минулого року більшість європейських політиків не вважали Росію агресором і говорили, що в Україні просто почалася громадянська війна.

Подій так багато, що ми вже забуваємо вчорашній, не те що позавчорашній день.

Коли у серпні-вересні 2014 року кадрові російські війська перейшли кордон і за підтримки танків та артилерії поперли на Маріуполь та взяли в кільце Іловайськ... тоді між Іловайськом та Києвом не було жодної військової сили, яка могла б зупинити наступ окупантів. Мабуть, окрім громадськості, тобто майбутніх партизан та підпілля.

В те, що дипломатія може примусити Путіна припинити наступ, не вірив ніхто, крім президента. У тому числі не вірили й інші керівники держави.

Але почався Мінський процес і окупанти зупинилися. За довгі місяці переговорів у Мінську не тільки вдалося згуртувати проукраїнську коаліцію у ЄС, але й відновити Збройні сили, які готові воювати на зовсім іншому рівні.

Але все це дається нелегко. Особливо зараз, після терактів у Парижі, коли під удар потрапили не журналісти, а звичайні парижани. Рівень страху в Європі значно зріс і вони були готові співпрацювати з Путіним і з будь-ким, аби уникнути терористичної загрози.

Складається враження, що президент не випадково за пару тижнів побував у Італії, Нідерландах, Франції та Литві.

З власних джерел знаю, що Італія не палала бажанням продовжувати санкції проти Росії на півроку – пропонували на три місяці, а може й зовсім їх скасувати. Ситуація кардинально змінилася після візиту українського президента.

У Нідерландах громадська думка перебувала під впливом скептиків, які змогли зібрати достатню кількість підписів для проведення референдуму щодо приєднання України до асоціації. До речі, я не чекав, що проблема виникне саме там, а не, скажімо, у Греції.

У Парижі у президента були зустрічі з десятками керівників країн та ЄС, адже попереду ключовий день – 17 грудня.

Буде безвізовий режим чи ні вирішать саме в тоді.

У вищих ешелонах влади в безвізовий режим вірив тільки президент, який ініціював цю тему і добивався підписання плану з лібералізації візового режиму. Опоненти казали – ну який може бути безвізовий режим під час війни. Тепер побачимо, хто був правий.



Про податкову реформу

У мене склалося враження, що президент не задоволений зарубою довкола податкової реформи, хоч і не може прямо на неї впливати.

Пам'ятаю, як на засіданні Національної ради ще місяць тому було презентовано два проекти: голови податкового комітету парламенту Ніни Южаніної та міністра фінансів Наталі Яресько. Тоді ж президент запропонував їх об'єднати в один.

Але ніхто не хоче поступатись. Міністр фінансів вважає, що вона все узгодила з МВФ. Голова комітету заручилася підтримкою депутатів-спеціалістів та громадськості, з якою активно спілкується. Яресько має підстави казати, що без допомоги МВФ і за менших податкових ставок вона не зведе баланс бюджету. Южаніна має всі підстави вважати, що напівреформа нічого особливо не змінить.

Враження, президент примусить їх до співпраці і вдруге витягне обох на засідання Національної ради реформ, хоч він і волів би займатися не податками, що належать до компетенції уряду, а зовнішньою політикою та обороною.

P.S. Деякі враження від зустрічі ще не оформились до кінця. Бракує інформації, щоб їх усвідомити. Буду думати далі і слухати різних людей 

[

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.