Хто консервує корупційну систему в українських судах?
Не секрет, що адміністрація Віктора Януковича активно працювала в судах. Це був стратегічний напрямок впливу на країну, потрібний як для застосування рейдерських схем, так і для переслідування опозиції.
Саме тому, суди насичувались потрібними владі людьми, за що ті віддячували сотнями потрібних для влади рішень.
Йдеться не лише про політично сфабриковані справи проти Юлії Тимошенко та Юрія Луценка – це лише два найвідоміші випадки. Поруч з ним були прийняті десятки судових рішень проти бізнесменів, які підтримували опозицію, і навіть проти тих, хто виграв тендер і щось пошив, або надрукував для штабу якоїсь із опозиційних партій.
Суди – ключовий елемент у політичних репресіях минулого і головна перешкода в досягненні справедливості тепер.
Достатньо згадати, що на відміну від одіозного Родіона Кіреєва, який переховується у Криму, суддя Олександр Вовк, що засудив Юрія Луценка, продовжує діяльність у Печерському райсуді.
Судова реформа до якої дійшли руки в парламенту тільки на цьому тижні – є головною реформою, що здатна реально змінити країну. Без неї очищення судів провести неможливо, що довела практика застосування, а точніше гаьмування всіх трьох постреволюційних законів, які спрямовувались на судову реформу.
Закон "Про відновлення довіри до судової системи", що приймався квітня 2014 року, закон "Про очищення влади" і закон "Про право на справедливий суд" на практиці були неефективні.
Судова реформа через зміни до Конституції допоможе нарешті ампутувати корупційний гнійник в українських судах, залишивши там здорову частину суддів.
Важливо, що такий підхід підтримала не тільки Венеціанська комісія, слова про політичну підтримку реформи українських судів прозвучали навіть на саміті Великої сімки.
Що ж пропонується для очищення судової влади?
Всі судді будуть змушені показати доходи в минулому, які дозволили їм набути нерухоме і рухоме майно, яким володіють вони та їхні родини. Якщо підтвердження не буде надано – це стане законною підставою для звільнення суддів.
Попри поширеність декларацій серед чиновників – такий підхід є революційним. До сьогодні державний службовець зобов'язаний лише декларувати доходи, а не пояснювати, де він взяв гроші, щоб збудувати, наприклад, маєток.
Тепер йому доведеться виправдовуватись, як на зарплату суддів він зміг звести кілька поверхів фешенебельного обійстя.
Важливо також і те, що одного разу звільнений з такої причини суддя назавжди втрачає право відновитися на посаді. Наприклад, як це зробив вже згадуваний Олександр Вовк.
Один з запропонованих законів пропонує розпочати моніторинг способу життя суддів і передбачає подання нових, обов'язкових для судді та кандидата на посаду судді декларацій – Декларацій доброчесності та Декларацій родинних зв'язків.
При внутрішньому органі суддів Вищій кваліфікаційній комісії закон пропонує створити наглядовий орган – Громадську раду доброчесності, яка буде контролювати його роботу.
Фактично, судова реформи пропонує реальні антикорупційні запобіжники, які дозволять перетрусити увесь любовно випестований попереднім режимом, судовий корпус.
Наостанок, щоби остаточно добити багатоголову гідру корупції у судах, зміни до Конституції обмежують суддівський імунітет. Відтепер дозвіл на притягнення судді до кримінальної відповідальності буде потрібен виключно в випадку, коли йдеться про судові рішення. Але це ніяк не поширюватиметься наприклад, на випадок, якщо суддя кого зіб'є машиною, а вчинить інший злочин.
Надзвичайно важливою є пропозиція створення Вищого антикорупційного суду. Замість складної процедури персонального очищення Верховного суду, розробники конституційних змін запропонували випробуваний спосіб утворення принципово нової структури з новими людьми, які ще не загрузли в корупції.
Якщо відверто, я не знаю, кого, окрім представників системи Януковича, має турбувати такий підхід. Тому критика, яка починає лунати з боку народних депутатів, відомих у минулому активістів Майдану та захисників Києва від забудовників, що самі десятки разів програвали у корумпованих українських судах, мене щиро дивує.
Судова реформа не потрібна виключно Президенту – вона потрібна нашій країні, як владі, так і опозиції. Напевне тому Петро Порошенко пішов депутатам назустріч у питанні звільнення генерального прокурора.
Після критики першого варіанту змін, у цьому, який буде проголосовано у парламенті право Верховної Ради оголошувати недовіру керівнику прокуратури залишилось. Незважаючи на те, що Венеціанська комісія вважала це інструментом політичного тиску і підтримувала більшу незалежність генпрокурора.
Щодо призначення суддів, яке тепер відбувається у Верховній Раді, його пропонують передати повністю Вищій раді правосуддя. Однак і тут немає жодної "зради". Призначення суддів у парламенті не гарантувало практично нічого, окрім можливостей для самопіару народних обранців. І Родіон Кіреєв, і інші одіозні представники суддівського корпусу свого часу були проголосовані депутатами.
Від того, що їх почне обирати Вища рада правосуддя нічого не зміниться, окрім остаточного виходу суддів з-під політичного впливу.
А де ж тут Президент? Це все його потаємні інтриги – улюблений аргумент опозиції та прихильників теорії змови. Однак у призначенні суддів Президенту відводиться суто церемоніальна роль підписувача документів обраних у ВРП суддів.
Наостанок хочу нагадати хронологію розробки та прийняття законопроекту змін Конституції про судову реформу:
- розроблений Робочою групою з питань правосуддя та суміжних правових інститутів, що працює при Конституційній Комісії (травень – серпень 2015 року)
- отримав схвальний попередній висновок Венеціанської Комісії (липень 2015 року)
- доопрацьований з урахуванням рекомендацій Венеціанської Комісії, результатів громадського та експертного обговорення (вересень-жовтень 2015 року)
- отримав схвальний остаточний висновок Венеціанської Комісії (26 жовтня 2015 року)
- схвалений Конституційною Комісією (30 жовтня 2015 року)
- підтриманий Національною Радою реформ (9 листопада 2015 року)
- 25 листопада 2015 року внесений Президентом України до Верховної Ради України
- 22 грудня 2015 року Верховна Рада України включила законопроект до порядку денного 3-ї сесії ВРУ та направила його до Конституційного суду України для надання висновку щодо його відповідності статтям 157 та 158 Конституції України
- Венеціанська комісія затвердила Меморандум щодо відповідності проекту Закону України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) " Остаточному висновку Венеціанської комісії
- 30 січня 2016 року Конституційний суд України підтвердив відповідність проекту Закону України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) " статтям 157 та 158 Конституції України
2 лютого 2016 року народні депутати 244 голосами "ЗА" попередньо попередньо схвалили зміни до Конституцій в частині правосуддя.
Щоб добрати до необхідних 300, тож наразі справа за 56 голосами. Відповідаючи на питання, винесене у заголовок, хто зберігає корупційну систему в українських судах – про це ми остаточно дізнаємось у четвер.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
