Ще раз про Е-декларування та про поразку в війні

Передовиця "Європейської правди" нагадала мені парадоксальну статтю Леніна, яку нас примушували вивчати в інституті.

Пам'ятаю 1985 рік, коли я, ще першокурсник, вже добре знав, що значить Афганістан, адже похоронки з війни приходили й до України. Стаття Леніна "О поражении своего правительства в империалистской войне" тоді мене зачепила настільки, що я чи не вперше відчув, яку пропагандистську муть нам намагаються засунути в голову на лекціях з історії КПРС.

Стаття "Чому Захід має відмовити Порошенку у фіндопомозі та безвізовому режимі" є не менш парадоксальною, ніж одіозна робота Леніна. Як справжня пропаганда вона мимоволі зміщує акценти, починаючи від самого заголовку.

Зверніть увагу – заголовок вже програмує на брехливу тезу нібито Захід надає безвізовий режим, але не всій Україні, а... Петру Порошенку. Так ніби у цьому безвізовому режимі зацікавлений виключно Президент.

За даними звіту Єврокомісії навіть у буремному 2014 році українцям видано 1 360 000 шенгенських віз. Більш свіжої статистики я не маю, але сумнівно, щоб число виданих шенгенів упало менше мільйона. Хочу відзначити, що переважна більшість цих віз є туристичними короткостроковими.

Тепер перечитайте ще раз заголовок, де автори закликають не надавати безвізовий режим. Перечитайте, бо насправді це зачепить не лише Президента, але й понад мільйон громадян України.

Ще більш неадекватним виглядає заклик не надавати фінансову допомогу. Опустимо, що фінансова допомога надається, нібито, не державному бюджету, а Петру Порошенку – це настільки абсурдне твердження, що його навіть не потрібно спростовувати.

Звертаю увагу на інше – отримання фінансової допомоги від Заходу стосується інтересів вже не одного мільйону, а всіх 45 мільйонів українців. Фіндопомога – це не тільки утримання стабільності гривні, що відповідно стримує зростання цін. Макрофінансова допомога має прямий вплив на обороноздатність та національну безпеку.

Невже політичні дискусії та політична лють у нас дійшли того рівня, що хтось бажає поразки Україні в цій жахливій війні?

І тут самий час повернутися до заяв Володимира Леніна, які так обурили мене ще на першому курсі. Понад 100 років тому в Женевській газеті "Соціал-демократ" вийшла його стаття "О поражении своего правительства в империалистской войне"

15 липня 1915 року Володимир Ленін писав: "Революционный класс в реакционной войне не может не желать поражения своему правительству. Это – аксиома. И оспаривают ее только сознательные сторонники или беспомощные прислужники социал-шовинистов"

Що ж, на відміну від авторів "Європейської правди", я антикомуніст і належу до тих, кого б точно критикував Ленін, бо я не бажаю поразки своєму уряду в українсько-російській війні.

Час ставати дорослими і усвідомити що в країні живуть не лише чиновники, які уникнуть електронного декларування.

Та й чи уникнуть – це також питання. 11 серпня Президент дав чіткий політичний сигнал на підтримку Е-декларування. А 15 серпня прем'єр-міністр адекватно відреагував серією управлінських рішень.

Таким чином є політична воля для вирішення проблеми, яка обурює не тільки авторів Європейської правди, але й Президента, поразки якому вони так бажають.

Обговорюючи цю статтю, несподівано отримав інформацію, яку написала відомий медіа-експерт Марійка Мицьо, з США, яку я знаю вже багато років. За її словами Європейська правда два місяці тому завершила реалізацію останнього гранту.

В такому разі, на відміну від ЄП, я щиро бажаю отримання Європейською правдою нової "фінансової допомоги", тобто нового гранту.

Бажаю, бо мене завжди насторожує невідоме фінансування, на відміну від грантової підтримки Євросоюзу, яка завжди прозора.

P.S. Я вдячний "Українській Правді" за можливість вести відкриту дискусію з її авторами, використовуючи блог на УП,

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.