Москва (Париж) варта меси?

Як відомо знамениту фразу про Париж колишній лідер гугенотів король Генріх Наварський виголосив, зраджуючи своїй вірі, приймаючи католицизм.

Звичайно, подібних слів про Москву Надія Савченко не виголошувала, однак її поїздка в столичне лігвище країни-агресора могла б супроводжуватися чимось схожим.

В Україні є з десяток не менш відомих народних депутатів, яких не пускають в Росію. Не сказати б, що вони туди рвуться, і все ж.

Наприклад, ще зовсім недавно віце-президент Парламентської Асамблеї Ради Європи народний депутат Володимир Ар'єв не може заїхати на територію Росії з 2008 року.

Не зміг перетнути не те, що російський, але й навіть білоруський кордон народний депутат Олександр Бригінець, якого затримали в аеропорту Мінська. За іронією долі Олександр планував відвідати у Воронежському СІЗО Надію Савченко.

Неймовірно, але перший віце-спікер Верховної Ради України та незмінний учасник Тристоронньої контактної групи Ірина Геращенко також була затримана на кордоні якраз тоді, коли їхала на суд до Надії Савченко у Ростов.

І тільки сама Надія Савченко вільно прилетіла в Москву

Побувала безрезультатно в суді.

Пройшлася по Красній площі.

Я не хочу іронізувати на тему Штірліца, що як ніколи був близький до провалу – не буду писати про те, про що я точно не знаю.

Однак, я трохи розбираюсь в PR і маю сказати, що Наді він блискуче вдався.

Це шоковий PR, бо українська громада ще й досі перебуває у стані шоку і довго обговорюватиме цю поїздку.

Помилка в тому, що це негативний шок.

Ще більше помилка в тому, що Юлія Володимирівна цього не зрозуміла і навіть підтримала перший номер свого партійного списку.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.