Про співпрацю з окупованими територіями – світовий досвід та Україна
Випереджуючи питання, – я не знаю як ми маємо вчинити у випадку України. Однак хочу розповісти про досвід інших країн, які співпрацювали, або співпрацюють з окупованими територіями у своїх інтересах.
Насамперед – Грузія. 13 грудня 2008 року російські війська захопили знамениту Ингури ГЕС, яка тоді виробляла 70% всієї електроенергії в країні. Пізніше станція була відбита і повернута під контроль Тбілісі.
Ця велетенська споруда опинилися на кордоні між Грузією та самопроголошеною Абхазією, де маріонетковий режим встановився за рахунок російських військ.
Наразі 40% електроенергії виробленої станцією, поставляється для Абхазії, 60% – для Грузії. Станція повністю експлуатується грузинськими спеціалістами. Хочу нагадати, що Росія захопила Абхазію в 1993 році.
Хорватія. 2 грудня 1994 року було підписано економічну угоду між Хорватією та сепаратистським регіоном так званою Республікою Сербська країна.
Вирішувалось питання поставок електроенергії через непідконтрольні Загребу території, відкриття шосе Загреб-Белград та роботу нафтопроводу "Північ" через зону контролю ООН.
Втім, навіть така економічна співпраця не завадила Загребу провести блискавичну військову операцію в 1995 році і встановити контроль над усією територією країни
Щодо України – я переконаний, що потрібно зупинити будь-яку контрабанду між підконтрольними нам територіями та окупованими районами ОРЛО та ОРДО.
От тільки, чи стосується це вугілля, яке добувають українські підприємства і яке найбільш вигідно купувати для наших ТЕС? Можливо в інтересах України не шукати його у Росії або ПАР, якщо воно є під боком.
Лінія розмежування, яка складалася внаслідок агресії Росії не вигідна до кінця ні нам, ні проросійським бойовикам.
Як відомо вода до окупованого Донецька поставляється з підконтрольної Києву території. Більше того південніше цим каналом вода доходить до Маруіполя, тому перекрити його неможливо.
Електроенергія до Маріуполя за мирних часів поставлялася зі Старобешевської ТЕС, яка також знаходиться на окупованій території. Ймовірно до сьогодні наш Маруполь отримує "їхні" мегавати, адже про завершення дороговартісного будівництва нових ЛЕП від Запоріжжя до Маріуполя нічого не чути.
Навіть якщо б було можливо наглухо ізолювати регіон, обрізавши будь-які економічні зв'язки та дроти, однаково виникає політичне питання: якщо обірвати всі відносини з окупованими територіями і людьми, які там живуть – як переконати їх потім, що вони все ще є Україна?
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
