Антикорупційний суд чи антикорупційна палата?
Вчорашня заява президента Єврокомісії Жана Клода Юнкера категорично не сподобалася НАБУ. Робоча версія опонентів – пана Юнкера неправильно інформували. Втім, не виключено, що президент Єврокомісії добре знав про, що заявив, адже повторив свою позицію щодо згоди на антикорупційну палату двічі – спочатку французькою, а потім англійською мовами.
Я сподіваюсь ця стаття встигне започаткувати нормальну дискусію до того, як розмова остаточно політизується, до того як створення антикорупційних судів знову почне розглядатися у чорно-білій сітці координат.
На мій погляд, розгляд 6 подань у Верховній Раді, як ніколи переконує, що в Україні відчутна чітка політична воля президента і генерального прокурора на боротьбу з корупцією і максимальне сприяння НАБУ та САП. Тож мова не про те потрібен чи не потрібен спеціалізований антикорупційний суд, а лише про те як прискорити боротьбу з корупцією і зробити її ефективнішою.
На сьогодні антикорупційні суди зі змінним успіхом діють в таких країнах, які українцям важко пов'язувати з західною цивілізацією: у Філіппінах, в Індонезії, або Уганді. На перший погляд справді спеціальних антикорупційних судів немає у більшості країн Європи та США, але це не заважало там здолати корупцію.
Однак, і такого рівня корупції як в українських судах не існувало ні в Європі, ні в США. Опоненти цього твердження можуть пригадати боротьбу з мафією в Італії або вплив місцевих чиновників на суди у Словаччині.
Саме словаки – наші найближчі західні сусіди пішли на відчайдушні заходи для подолання корупції і в 2003 році створили Спеціальний суд. Згодом, його перейменували на Спеціальний кримінальний суд і він почав займатися виключно справами проти корупції та організованої злочинності.
На початок тисячоліття ситуація у Словаччині віддалено нагадувала українську – за твердженням словацьких ЗМІ районні суди часто контролювалися місцевими чиновниками та злочинністю, які просто купували вигідні для себе рішення.
Спеціальний кримінальний суд вивели з системи 54 районних та 8 регіональних судів у Словаччині і підпорядкували безпосередньо Вищому суду.
Звичайно ж без критики не обійшлося. Опозиція гостро відреагувала на високі зарплати суддів нового суду. Виникло тертя з прокуратурою. Розкритикували кримінальний суд і за малу кількість справ проти корупції у вищому ешелоні влади. Однак, сьогодні більшість спостерігачів відзначають успіхи у боротьбі з організованою злочинністю у Словаччині завдяки Спеціальному кримінальному суду.
Чи можливо повторити словацький досвід в Україні?
Найперше треба розуміти, що утворення окремої гілки судової влади означає неминучу зміну Конституції України. Звичайний закон про Антикорупційний суд майже гарантовано може бути оскаржений у Конституційному Суді, як неконституційний.
Тобто, потрібно написати проект змін Конституції. Знайти під нього 226 голосів у Верховній Раді, щоб передати його на експертизу до Конституційного суду. До цього бажано передати проект на експертизу Венеціанської комісії. Після висновку КС на наступній сесії, тобто через півроку, після 22 лютого 2018-го, у Верховній Раді потрібно буде знайти 300 голосів.
Разом зі змінами Конституції депутати мають прийняти і закон про сам Антикорупційний суд, але не раніше конституційних змін. Таким чином лише законодавче забезпечення процесу утворення Антикорупційного суду розтягується майже до року. Я вже не кажу, що з 2018 року, коли де-факто розпочнеться виборча кампанія, приймати рішення у парламенті ставатиме все складніше.
Вже потім мають розпочатися конкурси з залученням громадськості на суддів Антикорупційного суду. Досвід утворення НАБУ засвідчує, що процес розгортання роботи у нашій країні може розтягнутися на кілька років.
Наприклад Артем Ситник був призначений на посаду голови НАБУ у квітні 2015 року, а перші справи проти чиновників найвищого рівня НАБУ розпочало аж влітку 2016-го.
Будемо сподіватися, що під тиском суспільства Антикорупційні суди будуть створені і почнуть працювати з повним навантаженням лише за один рік, але разом з законодавчим оформленням процес однаково забере не менше двох років.
Звичайно, я не юрист, але добре відчуваю українську політику за якою спостерігаю і в якій беру участь зі студентських протестів 1990 року. Тож у мене виникає питання – чи готові ми чекати два роки до розгляду тих антикорупційних справ, які уже передало або готове передати до суду САП та НАБУ? Чи не закінчиться термін давності за корупційними злочинами поки стане до роботи суд, який зможе розглядати ці справи?
Чи не доцільніше подбати про тимчасовий порядок їхнього розгляду в антикорупційній палаті, якщо її можна утворювати без зміни Конституції?
Зрештою судять конкретні люди, то може розумніше не категорично виступати проти ідеї, а спробувати наповнити її своїм змістом: подбати про процедуру підбору суддів і їх незалежність в антикорупційних справах?
Питання не в назві Антикорупційний суд чи Антикорупційна палата – питання в тому ЯК будуть добиратися судді? Від КОГО вони будуть залежати? ХТО їх буде контролювати?
Україні потрібна спокійна фахова дискусія про Антикорупційний суд і це звичайно має бути дискусія юристів, а не фахівців з PR.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
