Як дороги в Карпатах тепер – відрізняються від доріг у 2014 році.

Розумію, що в державі є досить ще поки не відремонтованих доріг, але я вчора проїхав по прекрасному покриттю траси від Ужоцького перевалу і до самого Львова, де за винятком кількох кілометрів, всюди лежав дзеркальної поверхні асфальт.

Це вражає.

Найперше тому, що так звана стара Ужгородська траса через Самбір та Турку була в ритвинах, як після артобстрілу вже понад 5 років. Середня швидкість на тій дорозі виходила кілометрів 30 на годину з ризиком для амортизаторів.

По-друге, тому, що такий велетенський обсяг робіт не анонсувався на загальнодержавному рівні. Цю трасу не обіцяли зробити ні Президент, ні Прем'єр. Її просто взяли і зробили та ще й зробили якісно.

Зрозуміло, що це було б неможливим без реформи децентралізації, без закону про надходження від митниці, без боротьби з корупцією і багатьох інших рішень центральної та місцевої влади.

Як написав мені один відповільний працівник Львівської ОДА: "Ніякого дива, просто робота, держбюджет + місцеві бюджети + проекти ДФРР + кошти від перевиконання митних надходжень. Минулого року 2,25 млрд. грн. на дороги, цього року ще більше, а до кінця року ще далеко."

Мушу заперечити – диво є, але ми його не помічаємо, бо перебуваємо у процесі творення нової країни. І хай вона ще далека від ідеальної, яку ми хотіли б побачити у своїй уяві, але вона вже точно не така, якою була до 2014 року.

Перепрошую, що не про "зраду", напередодні нашого спільного свята – Дня Незалежності України.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.