Понад 100 тисяч на Хрещатику були непомітні для ЗМІ
Кажуть для того, щоб отримати максимальну увагу ЗМІ і скористатися всіма перевагами американської демократії у США тепер найкраще належати до однієї або кількох меншин – сексуальної, расової чи ще якоїсь.
Наша Україна також рухається в тому ж напрямку.
І справді, якщо ви хочете потрапити у випуски новин усіх телеканалів, організуйте пікет якогось органу влади, (Уряду, ГПУ або Адміністрації Президента) з якимось вимогами, бо вимоги не мають значення, як і кількість. Бували випадки, коли журналістів та операторів телеканалів на таку акцію приходило більше, ніж самих пікетників.
А от учора, коли на Хрещатику зібралися понад 100 тисяч людей, численних працівників ЗМІ не було. Навіть незважаючи на те, що учасників акції привітав Президент України. Звичайно пару телеканалів прийшло знімати це велелюддя, але подію проігнорувала більшість ЗМІ, у тому числі улюблена Українська Правда.
Може тому, що це не була акція протесту? Не "марш рівності" ЛГБТ? Не політична тусовка партійних кріпаків, яку організовано привезли до Києва сотні автобусів?
Чи може тому, що на висвітлення Свята Подяки грантів фонди розвитку демократії не дають?
До речі американці там були, та ще й які. Наприклад, один із них – Стівен Болдуін, відомий голлівудський актор. Але для наших, часто вирощених на американські гранти ЗМІ, цей американець, мабуть був "не такий": не трансгендер і навіть не гей, не опозиціонер, а вірить в Бога (ну як не сучасно) і не боїться про це розповісти!
Єдина "нетрадиційність" вчорашнього свята у тому, що понад 100 тисяч українців, які вийшли на Хрещатик, є віруючими протестантських, а не традиційних православних церков. Вони нетрадиційно ходять щонеділі до церкви, нетипово читають Біблію щодня, а раз на рік разом дякують Богу за спасіння і за все, що Він дає.
Їх мільйон, а може й більше таких нетрадиціних громадян України. На мою думку, не помічаючи протестантів, ЗМІ втрачають значну частину своїх читачів та глядачів.
Але зрештою, мій блог не про це.
Погодьтеся, щось не так у нашому суспільстві, якщо ми помічаємо лише політику і нас цікавить лише негатив. Я це називаю "синдромом мухи", яка настільки звикла до життя в туалеті, що вже ніколи й не сяде на мед.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
