Хто ж дозволяв розпродати зброю? Навіть не питаю чому

Матеріали ТСК Івана Вінника стали недооціненою сенсацією. Справді, інформації про систематичне знищення армії, що була оприлюднена генпрокурором, настільки багато і вона так вражає, що сприйняття затінило чи не найголовніше – хто ж автор політичних рішень?

Хто погоджував продаж сотень одиниць бронетехніки, десятків літаків, тисяч ракет?

Серед усієї плеяди миршавих міністрів оборони і численних прем'єрів, які підписали, або погодили ці самовбивчі для України рішення, нас, звісно, найбільше цікавлять теперішні кандидати у Президенти.

По Анатолію Гриценку наразі відомо, що він (на мою думку) не знайшов у собі сміливості протестувати і як міністр оборони, ймовірно погоджував плани з розпродажу, а як член Кабміну голосував за рішення, що передбачали скорочення ЗСУ.

Але не менш цікаво, що прем'єр-міністр Юлія Тимошенко також може проходити по цій справі, принайменше як свідок.

11 лютого 2009 р. уряд Тимошенко проголосував за постанову N88. Цим документом було створене нове підприємство "Укрспецторг" спеціально для продажу зброї, яку тоді вважали надлишковою.

Окрім закладки, за якою ви і зараз можете побачити в архіві цю постанову, для історії збережено і два розпорядження за підписом прем'єр-міністра Тимошенко. На фото ліворуч – за 2005 рік, а праворуч – за 2008 рік.

Ще нижче є дві такі ж постанови уряду, підписані Азаровим. Як скопійовано. То чи була між ними різниця?

Раджу журналістам знайти перелік майна, яке було дозволено розпродати, і уявити, що в 2014 році ця зброя була б в ЗСУ. Ви будете вражені...

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.