Закон про імпічмент має бути реально діючим

Інакше, якщо його буде скасовано у Конституційному суді, що проілюструє лише піарказочку про нібито "хорошого" президента і начебто "поганих" суддів...

Насправді для того, щоб монобільшості повернутись до закону і доопрацювати його причин є більш, ніж досить:

1. Під час прийняття закону були порушені норми Регламенту. Можливо в іншому випадку на це закрили би очі, але закон про імпічмент точно оскаржать в Конституційному суді. Суддям КС просто не залишать вибору, як скасувати зміни до Конституції, що приймались з порушенням.

2. Прийнятий закон про імпічмент не спрощує, а значно ускладнює процедуру, захищаючи будь-якого діючого президента. Якщо раніше 337 голосів були потрібні лише на фінальній стадії процедури, то за прийнятим законом вони потрібні також на старті та ще й у письмовому вигляді.

Зібрати 337 підписів ще до початку роботи Спеціальної ТСК лише на підставі підозри у злочині президента – погодьтеся це неможливо.

Тим більше після скасування недоторканності умовити депутатів поставити підпис за початок процедури імпічменту буде ой же як складно.

3. В законі про імпічмент не регламентовано кількісний склад Спеціальної ТСК, а це може призвести до затягування рішення. Наприклад, якщо число членів комісії буде парним і голоси "за" та "проти" зможуть розділитись порівну.

4. Затягуванням розгляду загрожує обов'язок ВР у випадку зауважень КС проголосувати за новий склад Спеціальної ТСК, яка знову має подати свій висновок до КС, бо потім цикл може повторюватись багато разів.

5. Як на мене, принизливим є обов'язок спікера вибачитись перед президентом, якщо наприкінці не знайдеться 337 голосів. Знаєте – це нагадує монархію, а не парламентсько-президентську республіку.

Я б дуже радив Дмитру Разумкову не поспішати під час прийняття конституційних змін. Можна швидко вирішувати кадрові питання, але неможливо в такому ж темпі якісно змінювати Основний Закон. Які б приховані бажання не ховалися за цим рішенням.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.