29 серпня 2015, 12:13

Історія однієї книги

Джордж Орвелл написав Animal Farm у 1944.

Жорстоку антисовєтську сатиру довго не хотіли друкувати у Великій Британії, аби не ускладнити стосунків із СРСР, союзником у війні. Та й більшість мешканців країни вважали тоді Сталіна добрим Uncle Joe, а не тираном.

Поки автор отримував повсюдні відмови, останній примірник тексту мало не загинув у вогні під час бомбардування німцями Лондона ракетами Фау-1.

Книга опублікована лише після завершення війни у Європі, наступного 1945. З того часу її видано мільйонними тиражами, більше як 30 мовами світу.

Але першим став переклад на українську. Його здійснив тоді ще дуже молодий мешканець одного з переселенських таборів (DP camp) у Німеччині Ігор Шевченко, згодом всесвітньовідомий історик, професор Гарвардського університету. Книга вийшла у Мюнхені в 1947 році із авторським вступом.

Передмова Орвелла до українського видання стала єдиними вступом до перекладу книги, який він написав. Саме в цьому тексті він вперше вжив щодо сталінських репресій термін "великий терор". Через двадцять років його використає Роберт Конквест як заголовок своє знаменитої книги.

Орвелл настільки перейнявся ідеєю українського видання, що навіть частково профінансував її. Після появи "Колгоспу тварин" (так вдало зазвучала назва в перекладі) почався скандал в Німеччині. Радянська окупаційна адміністрація висунула вимогу знищити наклад. Американська, так як видання здійснено на підконтрольному їй терені, конфіскувала півтори тисячі примірників в українського видавництва.

Після їх передали союзникам і совєти негайно знищили отриману літературу. Але на момент конфіскації значна частина накладу (скільки достеменно ніхто не знає) вже розійшлася між українцями, які, згодом, покидаючи табори розвезли книги по світу.

Цей примірник свого часу я знайшов у Канаді і привіз до своєї бібліотеки. Коли буде відкрито Музей Свободи/Музей Майдану, я передам цю книгу туди, адже вона – доказ того, що правду знищити неможливо.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про звернення до ЮНЕСКО проти деколонізації

Нерішучість у звільненні України від маркерів русского міра дається взнаки. Варто було українській владі порушити встановлені законом строки очищення публічного простору деяких міст від символів російської імперської політики, парламенту – безпідставно провалити перейменування окремих міст, а правоохоронним органам – заплющити очі на українофобські заяви мера Одеси Труханова, як вата всіх кольорів і відтінків почала піднімати голову...

Якби не було УПА

Історики однаково не люблять обидва питання: "що буде" і "що було б, якби". Історія має справу тільки з об'єктивною реальністю і тому намагається відповісти лише на питання "що було"...

Заборона консульського обслуговування українців за кордоном є відверто протиправним і винятково шкідницьким кроком.

Заборона консульського обслуговування українців і видачі паспортів за кордоном є відверто протиправним і винятково шкідницьким кроком. Оскільки багато хто сприйняв цю новину швидше на емоціях, не усвідомивши її змісту й реальних наслідків, поясню по пунктах чому нічого, крім шкоди, це рішення не принесе...

Про бюджет культури на 2024 рік

З одного боку, проєктом бюджету на наступний рік передбачене деяке зростання видатків на культуру порівняно з нинішнім, і це, безумовно добре...

Рішення комісії зі стандартів дежавної мови дискредитує процес деколонізації.

Kомісія зі стандартів дeржавної мови має пeрeглянути своє нeдолугe рішeння, а її члeнам час іти у відставку. Рішeння Національної комісії зі стандартів державної мови про пeрeймeнування півтори тисячі насeлeних пунктів (включно з містом Запоріжжя) викликало справeдливe обурeння...

Про українську реконкісту.

З початком війни із Росію в Україна активно зміцнює національну ідентичність. Зросла державна підтримка української мови, культури, формуються спільні погляди на наше минуле...