27 жовтня 2010, 18:25

Львів. Аеропорт Пінзель

Нещодавно група львівських інтелектуалів на чолі з Іриною Магдиш так між іншим народила, як на мене, блискучу ідею напередодні проведення у нашій країні Евро 2012 дати нарешті імена нашим безіменним досьогодні аеропортам. Бо ж якось образливо коли після Варшавського аеропорту Шопен чи аеропорту Леонардо да Вінчі у Римі, Діагорас на Родосі, Марко Поло у Венеції і т. д. попадаєш у все ж безіменні Бориспіль чи Жуляни. Що говорять ці назви про культурні здобутки нашого народу? А нічого. Бо не було такого народу і бути не може, як просторікує горезвісний актуальний міністр імені якого згадувати не хочу. Отож львів'яни ініціюють назвати свій новий аеропорт, що нарешті почав вилізати з землі, іменем, яке щось говоритиме світу. Можливо й інші аеропорти варто назвати і іменем Сковороди, і іменем Шевченка чи Малевича. Може покінчимо з назвами на кшталт "Панчішна фабрика N26":) З огляду на це пропоную розпочати громадську дискусію з цього питання. Не все ж розпачати про відкат демократії в нашій країні. Отож пропоную шановній публіці саме звернення:



У світі існує традиція давати імена аеропортам. Імені Шопена у Варшаві, Шарля де Голя – у Парижі, Бен-Гуріона- у Тель-Авіві. Французький аеропорт Орлі кажуть названий на честь нашого Пилипа Орлика. Окрім всього іншого – це промоція країни ще, так би мовити, з трапу.

Чому б відновлений Львівський аеропорт, повітряні ворота до цілої Західної України, не назвати іменем Пінзеля?

По-перше, це просто красиво.

По-друге, ім'я великого митця, скульптора епохи бароко Івана Ґеорґа Пінзеля не повинно викликати жодних заперечень (спеціально для пана Табачніка: Пінзель давно помер:) і давно є класиком світового мистецтва.)

По-третє, твори Пінзеля збережені і врятовані саме у Львові і його ім'я могло б стати тим унікальним брендом, якого так бракує нашому місту. Від аеропорту його імені до цукерок і сувенірних ангелів Пінзеля.

По-четверте, з огляду на дивовижну і таємничу біографію цього скульптора зразу у кількох країн є велика спокуса притягнути його саме до себе. Назвавши аеропорт іменем Пінзеля у Львові ми назавжди "прив'яжемо" ім'я цього великого майстра саме до України. Що цілком логічно, бо творив він саме у Львові і у Західній Україні, та й твори його, практично усі, тільки у нас і є.

По-п'яте, і це дуже важливо, написання імені Пінзель (Pinsel) латиною не буде ускладненим для сприйняття іноземцями, оскільки не містить ані наших шиплячих, ані йотованих літер. Airport Pinsel – зрозуміло усім.

По-шосте, Пінзель вирізьбив стільки літаючих і крилатих сотворінь (його знамениті ангели і херувими), що аеропорт його імені буде дуже гарним продовженням наскрізної теми його творчости і додасть неповторного стилю у дизайні самого приміщення аеровокзалу.

Аргументів може бути ще багато, аж до нового поштовху у розвитку Музею Пінзеля, який наразі ледь животіє.

Шкода, якщо втратимо таку можливість і не зробимо летовище у Львові неповторним і відразу упізнаваним у цілому світі.

По-перше, це не просто красиво, але і дуже потрібно для розвитку Львова і його іміджу.

Якщо ви підтримуєте таку ідею назвати аеропорт у Львові іменем Пінзеля, можна поставити свій підпис, надіславши своє ім'я, прізвище, фах і місто, у якому живете, на адресу jimagazine@mail.lviv.ua.

Усі підписи будуть оприлюднені на сайті журналу Ї. При достатній їх кількості можна буде звертатися у інстанції, які компетентні вирішувати такі питання.

Раптом нам вдасться?

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Занепад Заходу чи піднесення Сходу?

Сьогодні вже стало певним кліше писати про те, що Захід у тому вигляді, яким ми його знаємо, знову переживає занепад і, здається, поступово згасає – неначе вкотре заходить за обрій, як це свого часу описав Шпенґлер (Oswald Arnold Gottfried Spengler, 1880-1936)...

Європа, що тріумфує

Я з відомим львівським політологом Антіном Борковський, в день уродин визначного польського митція зламу XIX-XX століть Юзефа Мегоффера, відштовхуючись від його картини "Европа, що тріумфує" дискутуємо про сьогоднішню долю того, що ми називаємо Европою, Трампа, Бреттон-Вудську угоду та що з цього випливає...

Остання людина?

Останнім часом ми спостерігаємо тривожні процеси – стрімке зниження рівня когнітивних здібностей людей, зокрема таких як розуміння, пізнання, навчання, усвідомлення, сприйняття та здатність обробляти зовнішню інформацію...

Епоха хама

Спостерігаючи за дивною динамікою еволюції гомінідів, ланок у поставанні сучасних людей, які зʼявлялися мільйони років тому, а згодом зникали без сліду, не залишаючи прямих нащадків і поступаючись місцем іншим підвидам антропоморфних істот, я все частіше замислююся над траєкторією розвитку homo sapiens...

Це український солдат зробив Америку великою, а Росію – малою

У передріздвяний період прийнято говорити про щось добре. Для нас, в Україні, нашим найкращим є Україна у її якнайширших сенсах. Тому я приготував промову про Україну, але на перший погляд присутнім може здатися, що цьогорічна промова про США...

Вручення ''Ордена Незалежного культурологічного Журналу ''Ї'' ''За інтелектуальну відвагу'''' та прийняття ''Межа року''

Рівно чверть століття тому, у 1999 році, у Львові під Різдво вперше відбулося унікальне не лише для України, але й для всього центрально-східного регіону Европи дійство – своєрідне підведення суспільних та політичних підсумків року, що минув, і вшанування тих, кого цього року середовище Громадської організації "Незалежний культурологічний журнал "Ї"" вважали знаковими для України і регіону публічними діячами, діячами, які особливо заслужилися в царині інтелектуального осмислення часу і мали відвагу це своє бачення відкрито задекларувати та обстоювати...