1 листопада 2011, 13:08

Аеропорт Короля Данила, Бандери чи Пінзеля?

Хотів би повернутися до питання назв аеропортів в Україні. Як правило вони по-радянськи безликі – Львівський, Харківський, Донецький. Ну, добавлять слово "Міжнародний", точніше – "International".

Але лице країни творять не ці безликі назви. Вже не раз говорилося, що лице країни творять впізнавані імена. Якщо ми хочемо, щоб про нас хоча б щось, на рівні імен, знали у світі не лише спеціалісти, маємо пропагувати славні і істотні для нас імена наших знакових особистостей.

Бо ж навіть, коли ми йдемо з кимось знайомитися, то теж заручаємося іменем того, хто нас рекомендує – "я аспірант професора NN" або ж "мене до вас направив пан NN", "так, я належу до послідовників доктора NN". Шлях "від руки до руки", як писав Пабло Неруда, між людей найкоротший – він вводить людину у сферу чогось інтимного. Тому персоніфікація країни навіть через назви аеропортів дуже важлива.

Не буду нічого пропонувати Харкову чи Донецьку – не маю права. Гадаю, що люди, які там живуть, самі повинні вирішити, як називати свій аеропорт. На те саме, гадаю, мають право і львів'яни, а не хто інший. Однак чую дивні голоси.

Нещодавно ця дискусія піднялася з рівня громадської дискусії, яку розпочали середовища довкола Журналу "Ї" – ініціатором виступила Ірина Магдиш. "Колесніков каже, що аеропорт має назвати Азаров". Дивно. Дуже дивно. Тай навіщо це Миколі Яновичу?

Проте "Як відомо, фракція ВО "Свобода", яка має більшість у Львівській міськраді, оприлюднила звернення до прем'єр-міністра Миколи Азарова, в якому вимагає оновлений аеропорт назвати ім'ям лідера ОУН Степана Бандери.

Пізніше партія пообіцяла винести проект відповідного рішення на розгляд найближчої сесії.

Президент Віктор Янукович, відповідаючи на питання про те, як він оцінює ініціативу Львівської міськради про те, щоб назвати реконструйований аеропорт ім'ям лідера ОУН, сказав, що це вирішуватиме місцева рада.

Раніше мер Львова Андрій Садовий пропонував Кабміну назвати аеропорт іменем короля Данила Галицького.

Представники місцевої інтелігенції пропонували назвати аеропорт іменем скульптора Іоанна Пінзеля, який творив у Львові наприкінці XVII – початку XVII століть."

Розумію, що ВО "Свобода" не поступиться принципами. Розумію, що назва "Король Данило Галицький" мало що скаже чужинцю – зрештою, ні один аеропорт не названий іменами й славніших королів.

Однак все ж пропоную задуматися над тим найпотужнішим, що ми маємо у мистецькій царині, і що буде зрозумілим для чужинців.

Скульптури Пінзеля не потребують перекладу, як і картини Да Вінчі та музика Шопена. Тоді як творчість Івана Франка, звичайно ж, менш доступна. Хоча і це варіанти.

З огляду на це пропоную переглянути дещицю з його скульптур – може таки Пінзель представить Львів світу.

А депутатам Львівської міської та обласної рад пропоную перед тим як приймати рішення, точніше формулювати прохання до центральної влади, заглянути до Музею Пінзеля, що на площі Митній у Львові – просто щоб освіжити враження.

Зрештою, Києву можна запропонувати три чи чотири назви на вибір – теж мудре рішення – і принципами не поступиться кожен, і думку кожного буде враховано.

Отже на разі маємо до вибору такі назви:

"Степан Бандера"

"Іван Франко"

"Король Данило Галицький"

"Іоан Георг Пінзель"

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Вручення ''Ордена Незалежного культурологічного Журналу ''Ї'' ''За інтелектуальну відвагу'''' та прийняття ''Межа року''

Рівно чверть століття тому, у 1999 році, у Львові під Різдво вперше відбулося унікальне не лише для України, але й для всього центрально-східного регіону Европи дійство – своєрідне підведення суспільних та політичних підсумків року, що минув, і вшанування тих, кого цього року середовище Громадської організації "Незалежний культурологічний журнал "Ї"" вважали знаковими для України і регіону публічними діячами, діячами, які особливо заслужилися в царині інтелектуального осмислення часу і мали відвагу це своє бачення відкрито задекларувати та обстоювати...

Про мобілізацію та альтернативну службу

Здається, тепер уже всім стало зрозумілим, що російська агресія щодо України – це надовго, якщо не назавжди. Тобто нас чекає всім відома доля Ізраїлю...

"Morituri te salutant!"

Суспільні, політичні, інтелектуальні, мистецькі процеси останнім часом неймовірно прискорилися. Відносно відсторонене споглядання цих процесів (наскільки це можливо) знову і знову повертає мене до начебто знаної досвідченій інтелектуальній спільноті теми народження/розвитку/розквіту/занепаду/смерті величезних історичних культурно-цивілізаційних формацій...

Промова на Межу року

Щороку у Палаці Потоцьких у Львові відбувається особлива церемонія вручення Орденів "За інтелектуальну відвагу" – саме за інтелектуальну... Ця Церемонія відбувається вже чверть століття – тобто вже є давньою традицією про яку можна дізнатися тут...

Як Олег Іванович та Іван Володимирович Церкві землю не давали. Провінційна історія

Нарешті сталося! Всенародно обрана громадою Жовківська міська рада на чолі з самим паном головою, що ним є Олег Вольський, нарешті показали своє єство – у не такій вже й великій справі, але в ній, як у краплині води, відобразилося все наше сьогодення...

Відвага українців дозволила бути відважним світові

Культуролог та політолог, генеральний директор Львівської національної галереї мистецтв Тарас Возняк в інтерв'ю Миколі Вересню на телеканалі Еспресо розповів про убезпечення ціннісних експонатів, український феномен, наслідковість воєн та різницю культурних парадигм України й Росії Пане Тарасе, ми довго знайомі...