25 жовтня 2012, 00:39

Холості патрони історії

Не можу не перепостити блискучий текст Антона Борковського – шкода, що решту його текстів читає одна Галичина – а варто б і всій Україні, а то маєте про нас галіцианерів не надто адекватне уявлення сформоване штампами ВО СВободи ets:) Однак вернімося до тексту Антона Борковського:

"Львівщина, індукована політиками, котрі виборюють щасливе депутатське завтра, втратила здоровий глузд у спробі гідно вшанувати світлу пам'ять борців за незалежність України. Бо ж гідно – не конче масово.

Одні пішли шляхом костюмованого маскараду: пара сотень людей вбирається у військові строї і, помахуючи холостими шмайсерами та рештою водяних пістолетиків, загрозливо співає. Звісно, Кремль здригається у пароксизмах відчаю. Інші незламно вшановують УПА грою в козаки-енкаведисти, зосереджено залягаючи під корчами у боротьбі з "ненажерливим окупантом". Патріотична піонерія в апофеозі прищів гонорово чіпляє на себе Залізні хрести вермахту, куплені в чорних археологів. Ніби це не ордени за військову мужність, зняті з трупів, а пірсинг у пупку. Крім того, УПА проти німців активно воювала.

Радикали проводять чергову спартакіаду імені Шухевича, цього разу з водного поло. Мажоритарні меценати щотижня ліплять пам'ятники Бандері, немовби спроектовані карикатуристами з Луб'янки. І всі щиро вважають себе запеклими бандерівцями.

Можна було б зігнорувати цей угар патріотичної самореклами, якби не соус: ми ж, мовляв, подовжуємо естафету борців. Але суть УПА полягала не в імітації боротьби, тому й не чіпляли козачих шабельок. Революція суттєво різниться від шанхайського караоке.

Імітація, в якій опір підміняють цирком шапіто, девальвує ідею. Але посполиті у ліфті, що провалюється у розквіт а-ля Зімбабве, заспокоєні: боротьба ж триває. Щоправда, шмайсери надувні, а козачки – ряжені.

Замість послідовної боротьби – бажання прикритися тінями героїв. Бо ж рецепти життєвої постави солдатів УПА викликають тремтіння у комсомольських колінах. Страшно боротися. Жодного революційного вчинку – лише грізне нявчання за кавою.

Імітативний синдром притаманний не лише Галичині. Так само й комуністи імітують "дєло Лєніна", ведучи пенсіонерів до сталінського раю на автах по сто тисяч. Регіональні стабілізатори, втерши осетровий смалець у куршевелях, імітують незламну борню за кожен колосок і кубометр газу. Бо ж мета в усіх спільна – потрапити в Раду. А там уже можна наімітуватись досхочу – хоч у будьонівці з наганом, хоч із парабелумом. Але вхолосту. "

Антін Борковський

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Занепад Заходу чи піднесення Сходу?

Сьогодні вже стало певним кліше писати про те, що Захід у тому вигляді, яким ми його знаємо, знову переживає занепад і, здається, поступово згасає – неначе вкотре заходить за обрій, як це свого часу описав Шпенґлер (Oswald Arnold Gottfried Spengler, 1880-1936)...

Європа, що тріумфує

Я з відомим львівським політологом Антіном Борковський, в день уродин визначного польського митція зламу XIX-XX століть Юзефа Мегоффера, відштовхуючись від його картини "Европа, що тріумфує" дискутуємо про сьогоднішню долю того, що ми називаємо Европою, Трампа, Бреттон-Вудську угоду та що з цього випливає...

Остання людина?

Останнім часом ми спостерігаємо тривожні процеси – стрімке зниження рівня когнітивних здібностей людей, зокрема таких як розуміння, пізнання, навчання, усвідомлення, сприйняття та здатність обробляти зовнішню інформацію...

Епоха хама

Спостерігаючи за дивною динамікою еволюції гомінідів, ланок у поставанні сучасних людей, які зʼявлялися мільйони років тому, а згодом зникали без сліду, не залишаючи прямих нащадків і поступаючись місцем іншим підвидам антропоморфних істот, я все частіше замислююся над траєкторією розвитку homo sapiens...

Це український солдат зробив Америку великою, а Росію – малою

У передріздвяний період прийнято говорити про щось добре. Для нас, в Україні, нашим найкращим є Україна у її якнайширших сенсах. Тому я приготував промову про Україну, але на перший погляд присутнім може здатися, що цьогорічна промова про США...

Вручення ''Ордена Незалежного культурологічного Журналу ''Ї'' ''За інтелектуальну відвагу'''' та прийняття ''Межа року''

Рівно чверть століття тому, у 1999 році, у Львові під Різдво вперше відбулося унікальне не лише для України, але й для всього центрально-східного регіону Европи дійство – своєрідне підведення суспільних та політичних підсумків року, що минув, і вшанування тих, кого цього року середовище Громадської організації "Незалежний культурологічний журнал "Ї"" вважали знаковими для України і регіону публічними діячами, діячами, які особливо заслужилися в царині інтелектуального осмислення часу і мали відвагу це своє бачення відкрито задекларувати та обстоювати...