12 січня 2013, 12:59

Семен Глузман: Спасаюсь музыкой и словом

Вважаю своїм обов'язком перепостити блог Семена Глузмана – бо істотне говорить. Може, хто й почує. Якась така пішла смуга перепощування – може, сьогодні так і треба: збирати слова посутні. Бо забагато неістотного. Цунамі марноти. Отож сподіваюся, що кілька читачів знайдеться. Принагідно: відключаю коментарі, щоб не бруднили того, до чого, декому, не наблизитися ніколи. Ось він, блог Семена Глузмана:

"Я – читатель. Обыкновенный любитель поэзии, редко имеющий время и условия, позволяющие уйти в Слово. Поэзия, как и музыка, требует тишины и умиротворенности души. С этим у меня лично проблема. Ранее, в советские времена жизнь навязывала другие пошлости, скуку приевшейся осклизлой идеологической лжи. Сейчас раздражает иная ложь, не менее тоскливая и очевидная.

Спасаюсь музыкой и словом. Увы, редко. Последнее яркое впечатление – "Сто поезій" Рильке в переводе с немецкого Моисея Фишбейна. Я всегда любил Рильке, и до тюрьмы, и в тюрьме (имел великое, невероятное счастье сидеть в одной камере с его переводчиком на украинский Стусом), и сейчас, в эпоху Киркорова и Билозир.

Впервые увидел имя Фишбейна во "Всесвіті". В камере-одиночке со мною было несколько книг и журнал. В нем – потрясшие меня стихи Пауля Целана в переводе Фишбейна. Одиночество четырехмесячного наказания помещением камерного типа стало сладким, до сих пор памятным: со мною заговорил Целан. Тогда – по-украински.

Сорок лет. Расстояние между густым голосом Стуса и прекрасной книгой переводов Фишбейна. Другая страна, другие реалии. И та же реакция – молчание, равнодушие. Тогда, в 1972 году – жесткое, силовое замалчивание в тоталитарной стране. Сейчас – скорбное равнодушие бескультурья. Бесконечные ламентации о состоянии украинской культуры, десятки рецензий о псевдотекстах модных барышень, радостное подхихикивание прозаикам-матерщинникам (это ж надо, такие смелые, почти герои!). И ничего, совершенно ничего о книге Рильке-Фишбейна. Увы, все прежнее. Был Пикуль, теперь и у нас, независимых свои пикули и пикулята. Скучные, бесталанно-эпатажные. Им, пикулятам, Рильке не нужен, даже так – опасен. Как Моцарт Поплавскому.

Я – только читатель. И только в этом качестве уже несколько недель задаю себе вопрос: почему нет реакции на это яркое литературное событие? Рильке – это Европа, та основательная и мудрая, к которой мы только лишь готовимся. Если нас примут, разумеется. Книга Фишбейна – еще один шаг к ее, Европы, культуре. Еще одно доказательство: мы вправе жить в этом клубе. Но... нет реакции на книгу. Или выдохлась, вымерла украинская интеллигенция? Ах, какие яркие эмоции она демонстрирует по поводу Вадима Колесниченко с Дмитрием Табачником. Жива, следовательно. Но не об украинских переводах Рильке – это чужое, неинтересное.

Теологи знают, богоборцы – совсем не атеисты. Неистовые борцы с Всевышним, они тем самым признают его существование. Нет ли здесь аналогии с нашей, украинской ситуацией? Жаркие украинофилы и их антиподы очень нужны друг другу, более того, представляют собой две стороны одного феномена. Еще один образ великого Рильке пришел в украинскую культуру. Знает ли об этом сама культура?"

Известия в Украине, 12 января 2013

А це сайт самого Мойсея Фішбейна: – загляньте, почитайте, послухайте і відчуєте, що таке українська мова. Справжня.

Кілька штрихів до геополітичної стратегії Китаю

Невдовзі, скориставшись відкриттям Зимової олімпіади, Владімір Путін поїде до свого сюзерена Сі Дзіньпіна не то на аудієнцію, не то за ярликом на правління...

Геополітична диспозиція Росії Путіна

Беру на себе відвагу запропонувати скорочену версію моєї статті "Геополітична диспозиція Росії Путіна" з книги "Геополітичні контексти війни в Україні" – стаття 2015 року, однак назагал майже нічого у світовій геополітиці не змінилося – це я не про публіцистику, а саме про геополітику, яка змінюється не так швидко, як "очевидна" для політичних коментаторів політична гра...

Проблема німецького вибору у російсько-українській війні

Вчора розгорівся величезний скандал, породжений висловлюваннями німецького адмірала щодо України та, що головне, Росії та Путіна. Насправді нічого дивного для тих, хто хоч трішки щось знає про Німеччину і її політичну історію...

Кавалер ''Ордену за інтелектуальну відвагу'' Олександр Ройтбурд

У 2001 році у Львові була заснована громадська відзнака "Орден за інтелектуальну відвагу". Це відзнака не державна, а громадська. Що не означає, що не стоїть в ряду вищих державних нагород...

Олександр Ройтбурд – овації однією рукою

"Усі знають, що таке оплески двома руками. А як звучать оплески однією рукою?" (隻手声あり、その声を聞け) Хакуін Екаку / Hakuin Ekaku (白隠 慧鶴, 1686-1769) "Цей світ, оце нікчемне Щось, Проти Ніщо мов затялось" "Was sich dem Nichts entgegenstellt, Das Etwas, diese plumpe Welt" Й...

Про кампанію підпалів та імпотенцію

Дорогі кияни, житомиряни і т.д. – так і будете сидіти по квартирах та хатах і радити один одному, як краще користуватися мокрими покривалами – а слабо організувати цілодобове чергування, якщо вже у нас ні поліції, ні сбушників немає – так і задихнетесь під тими покривалами...