31 липня 2013, 00:26

Василь Расевич: Добре нам у Львові.

Не можу не перепостити чудову статтю Василя Расевича "Добре нам у Львові":)

А ось і вона:)))

"Добре нам у Львові. Ми не столиця, до нас рідко заїжджають президенти, а президент Росії Владімір Путін тут взагалі не буває. Завдяки чому у нас не так часто перекривають вулиці (їх перекривають, але з іншої, більш прагматичної причини – ремонти). До нас не спішить на бронепоїзді патріарх Російської православної церкви Кирил. А тому у нас ніхто не проводить "зачистку" залізничного вокзалу і прилеглої площі від людей. У нас нема церковно-державних урочистостей з приводу навернення на християнство володаря численного гарему. Наші громадсько-політичні молебні відрізняються від їхніх церковно-державних тим, що у нас масовість бажана, а у них – ексклюзивна, відгороджена турнікетами та десятками ланцюгів охорони. Напевно так і має бути в столиці, бо там міністри, президенти, патріархи... Не гоже їм опускатися до простолюду, ще чого доброго осиплеться позолота, а з-під неї визирне плебейська натура.

Отже, можемо цілком впевнено стверджувати – життя у Львові є набагато приємнішим і комфортнішим, ніж у столиці. Зрозуміло, що знайдуться такі, що постійно нарікатимуть на провінційність Львова, на те, що місто опинилося осторонь сучасних культурних трендів. Але... Тільки в червні-липні у Львові відбулися культурно-мистецькі події, яким позаздрило б будь-яке європейське місто. На свято "Альфа Джаз" до Львова прибули світового рівня музиканти. Місто наповнили цікаві люди і воно вже аж ніяк не нагадувало провінцію, де всі один одного знають. Щоб не відставати від модних трендів, до Львова підтягнулися і найдорожчі київські лімузини. Кілька вечорів поки тривав "Альфа Джаз" у місті було чути не тільки добру музику, але й сварки водіїв найдорожчих автомобілів, через брак місця для паркування на львівських хідниках. А особливо нахабні розсікали на своїх автах навіть площею Ринок. До слова, відомий в минулому журналіст Микола Вересень, наполіг, щоб таксист порушив правила і гордо провіз його тушку Ринком. І знову подумалося, добре, що ми не столиця, бо ці авта і їхні власники із плебейськими замашками залишилися б тут на завжди."

Ну а далі для тих хто не вмер від заздрості до львів'ян тут:)

Доброго нам всі літа:)

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Занепад Заходу чи піднесення Сходу?

Сьогодні вже стало певним кліше писати про те, що Захід у тому вигляді, яким ми його знаємо, знову переживає занепад і, здається, поступово згасає – неначе вкотре заходить за обрій, як це свого часу описав Шпенґлер (Oswald Arnold Gottfried Spengler, 1880-1936)...

Європа, що тріумфує

Я з відомим львівським політологом Антіном Борковський, в день уродин визначного польського митція зламу XIX-XX століть Юзефа Мегоффера, відштовхуючись від його картини "Европа, що тріумфує" дискутуємо про сьогоднішню долю того, що ми називаємо Европою, Трампа, Бреттон-Вудську угоду та що з цього випливає...

Остання людина?

Останнім часом ми спостерігаємо тривожні процеси – стрімке зниження рівня когнітивних здібностей людей, зокрема таких як розуміння, пізнання, навчання, усвідомлення, сприйняття та здатність обробляти зовнішню інформацію...

Епоха хама

Спостерігаючи за дивною динамікою еволюції гомінідів, ланок у поставанні сучасних людей, які зʼявлялися мільйони років тому, а згодом зникали без сліду, не залишаючи прямих нащадків і поступаючись місцем іншим підвидам антропоморфних істот, я все частіше замислююся над траєкторією розвитку homo sapiens...

Це український солдат зробив Америку великою, а Росію – малою

У передріздвяний період прийнято говорити про щось добре. Для нас, в Україні, нашим найкращим є Україна у її якнайширших сенсах. Тому я приготував промову про Україну, але на перший погляд присутнім може здатися, що цьогорічна промова про США...

Вручення ''Ордена Незалежного культурологічного Журналу ''Ї'' ''За інтелектуальну відвагу'''' та прийняття ''Межа року''

Рівно чверть століття тому, у 1999 році, у Львові під Різдво вперше відбулося унікальне не лише для України, але й для всього центрально-східного регіону Европи дійство – своєрідне підведення суспільних та політичних підсумків року, що минув, і вшанування тих, кого цього року середовище Громадської організації "Незалежний культурологічний журнал "Ї"" вважали знаковими для України і регіону публічними діячами, діячами, які особливо заслужилися в царині інтелектуального осмислення часу і мали відвагу це своє бачення відкрито задекларувати та обстоювати...