Зеновій Бермес: Відкритий лист українським реформаторам.
"Мабуть, сьогодні кожна людина, яка живе в Україні, розуміє, що позитивні зміни в державі можуть відбутися за умови прийняття рішень, які створять умови для вигідної праці.
Боротися із безробіттям та зменшувати податки обіцяли всі без винятку кандидати в Президенти України за роки її незалежності. Натомість, небажання обраної народом влади виконувати обіцяне, чи через не фаховість, чи небажання ризикувати, призвело до згортання економіки, зубожіння більшості населення, та масовим виїздом найцінніших професійних кадрів та молоді за кордон.
Майбутній розвиток України неможливий без проведення радикальних економічних реформ, які одночасно мають виконати декілька функцій, зокрема: підвищення рівня добробуту громадян, забезпечення зростання надходження коштів у державний та місцеві бюджети, зниження податкового навантаження на бізнес, детінізацію економіки та створення мотивації до праці (створення нових робочих місць).
Тривалі обіцянки про майбутні реформи закінчувалися їх імітацією. Для прикладу, прийняття Податкового Кодексу в Україні попередньою владою аж ніяк не покращило становище бізнесу. Ми стали свідками посилення монополій та згортання діяльності малого та середнього бізнесу. В країні утвердився негативний інвестиційний клімат.
Сьогодні, в черговий раз, ми чуємо багато розмов про реформи. Міністерство економіки зосередило свою увагу на дерегуляції, не створюючи умов для ефективної регуляторної політики в державі. Більше того, роль державного органу, який би мав опікуватися цими двома напрямами зменшується до рівня департаменту в міністерстві.
Міністерство фінансів створило аж 9 комісій, спеціалізованих за розділами Податкового Кодексу для вдосконалення податкової політики. Розуміємо, що не можна бездумно знижувати розмір податків, бо треба утримувати державний апарат, армію, правоохоронні органи, здійснювати видатки на соціальну політику. Але ми зобов'язані впливати на податки, які позитивно змінюють систему економічних стосунків у державі. Податкові новації повинні створити мотивацію до легальної праці, зростання обсягів виробництва, створення конкурентно-здатної продукції, зменшення її енерго та матеріалоємності і, звичайно, зростання прибутковості бізнесу та росту оплати праці.
На щастя Україна може використати досвід країн, які долали подібні економічні проблеми. Такі країни є навколо нас.
Пропоную власне бачення, простих, на мою думку, реформ в сфері економіки.
1. Легалізація бізнесу. Насамперед необхідно позбутися величезного тіньового обороту грошових коштів (більше 50% всього грошового обороту), який пов'язаний із небажанням бізнесу сплачувати податки, розмір яких є непосильним для платників.
Ставка податку на прибуток в Україні у 2014 році складає 18%. Суб'єкти бізнесу штучно завищують собівартість продукції витратами, які насправді не здійснюється. Ці кошти, як правило, конвертуються у готівку через конвертаційні центри під 10 і більше відсотків від суми. Такі дії носять подвійний негатив: крім уникнення оподаткування, собівартість вироблених в Україні товарів штучно завищується, що нерідко призводить до їх неконкурентності навіть на вітчизняному ринку. Крім цього, понад 45% існуючого українського бізнесу декларували свою збитковість.
Пропоную встановити єдину ставку податку на прибуток підприємств в розмірі 10%, що зніме мотивацію до приховування прибутку, а, найголовніше, здешевить вироблені в Україні товари та спричинить пожвавлення обороту товарів на українському ринку. В умовах рецесії, така дія дозволить оживити бізнес, який зможе акумулювати вільні кошти в банках, вкладати їх у розвиток бізнесу чи піднімати розмір оплати праці на підприємствах. Втрати від зниження ставки податку вже за декілька місяців будуть компенсовані надходженнями коштів від легалізації бізнесу.
Подібні дії були застосовані країнами балканського півострова, де податок був знижений до 10%.
2. Дуже важливо зробити єдині і прості умови ведення бізнесу, звітності та оподаткування. Радикальне зменшення ставки податку на прибуток дозволить скасувати існуючу спрощену систему оподаткування замінивши її на оподаткування прибутку із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій. Такі дії дозволять державі реально контролювати готівковий оборот та захистити права споживачів, які тепер зможуть отримати розрахунковий чек і при потребі захистити свої права, як споживачі. Фіксоване оподаткування можна залишити для фізичних осіб, які проводять діяльність, яку недоцільно оподатковувати загальними способами (дрібний ремонт, тощо). З метою зменшення втручання держави у підприємницьку діяльність, як альтернативу, можна запровадити авансову сплату податків із звітуванням перед податковими органами не частіше 2 разів на рік.
3. Чи не найбільшою проблемою для держави є наповнення коштами пенсійного фонду, місцевих бюджетів та боротьбою із виплатою зарплат в конвертах (Сьогодні 60% всіх виплат зарплат проводиться в конвертах). Запровадження контролю за обсягами реалізації товарів дозволить (за прикладом Грузії) повністю скасувати єдиний соціальний внесок (ЄСВ), який є причиною тінізації оплати праці та створює проблеми наповнення солідарної системи пенсійного фонду. Пропонується замість ЄСВ ввести спеціальний пенсійний податок з продаж, який буде сплачуватися споживачами при купівлі товарів. У цьому випадку легалізація оплати праці дозволить різко збільшити (у 2 – 2,5 рази) надходження податку із доходів фізичних осіб, який є основним джерелом власних доходів місцевих бюджетів. Розмір цього податку складає 15% є одним із найнижчих у світі. В майбутньому оподаткування оплати праці варто перевести на прогресивну шкалу.
4. Дуже важливо подолати негативи пов'язані із податком на додану вартість. Проблемою є не ставка податку, а умови його адміністрування та повернення. Доцільно скасувати подвійний облік разом із податковими накладними. Як варіант, знайшовши компенсатор тимчасових втрат, перетворити його на прямий податок, який буде сплачуватися суб'єктами бізнесу помісячно в розмірі 16,67% від отриманого доходу з реалізації товарів (еквівалент нарахування ПДВ на ціну товару чи послуги в розмірі 20%) і в цьому випадку відпаде проблема повернення ПДВ.
Дуже багато проблем із застосування ПДВ на продукцію сільгоспвиробників. Повернення сплаченого ПДВ сільськогосподарським товаровиробникам є складним. Продукція вироблена не платниками ПДВ є невигідною переробним підприємствам, оскільки немає вхідного ПДВ. Було б доцільно, на прикладі Великобританії, встановити нульову ставку ПДВ на продукти харчування, що дозволило б різко здешевити для українського споживача вартість сільгосптоварів, ціни на які нерідко перевищують вартість аналогічних товарів в зарубіжних країнах, та відмовитись від надання дотацій сільгоспвиробникам з державного бюджету. (В більшості країн Європи ставка цього податку на продукти харчування не перевищує 10 відсотків).
Через проблеми оподаткування сьогодні не вдається залучити у кооперативний рух на селі особисті селянські господарства, які сьогодні виробляють 90 відсотків молока, понад 80 відсотків картоплі та овочів. Саме кооперативи могли б стати основою для розвитку сільських територій.
5. Вирішення проблем із наповненням коштами солідарної пенсійної системи ставить перед державою необхідність запровадження пенсійної реформи. Тут питання стоїть не тільки про запровадження другого рівня пенсійного забезпечення, але про необхідність створення ідеології відкладення грошей на майбутнє кожною працюючою людиною вже з початку отримання нею першого робочого місця. Усвідомлене право вибору кожним громадянином чи то пенсійного фонду 3-го рівня пенсійного забезпечення чи накопичувальних страхових програм життя дозволить відійти від рівня бідності, притаманної людям похилого віку в Україні, але, також, дозволить залучити в господарський оборот кошти тривалого зберігання, що будуть запорукою стабільності та здешевлення кредитних ресурсів в Україні.
Економічна політика, що проводилась в державі впродовж всіх років її незалежності, відсутність реформ та мотивації до праці призвела тільки за останні 10 років до втрати 20% робочих місць. На Львівщині кількість найманих працівників скоротилася із 740 тис. у 2003 році до 520 тис. у 2014 році. Із 700 тисяч економічно активного населення сіл Львівщини у сільського господарському виробництві задіяні лише 10,5 тисяч громадян.
Сприяння економічному розвитку повинні надати заходи із максимального спрощення дозвільних та ліцензійних норм. Запровадження електронного урядування у стосунках громадянина і влади дозволить різко зменшити прояви корупції.
Пропоновані заходи створять особливо привабливий підприємницький та інвестиційний клімат в державі та виведуть її на принципово вищий рівень розвитку."
Зеновій Бермес – президент асоціації роботодавців Львівської області
