Про імперську нумерологію та комплекс меншовартості
От ніяк не міг второпати, чому з Києва до Львова йде потяг N90, а з Львова до Києва потяг N91? Це я про так звані "нічні" потяги, якими донедавна було якнайзручніше добиратися до центру нашої країна міста Києва.
Повністю матеріал тут
А от аналогічний потяг Київ – Одеса має аж N105
А Київ – Харків N64.
А Київ – Дніпро N80.
Тоді кинувся до щойно введені надшвидкі, як для України, так звані потяги Інтерсіті.
І виявилося, що і вони мають якісь далекі від першого номери:
Київ – Львів N170
Київ – Одеса N763
Київ – Харків N156
Київ- Дніпро N166
Цікаво, подумав, я. Але чому такий хаос у цій нумерології? Це ж потяги між нашими головними містами – "першою столицею" – Харковом, "духовною столицею" – Львовом, "просто центром" – Дніпром, ну і "не першим, але й не другим містом" у нашій країні – Одесою. Десь вони й мали б посісти 1,2,3,4 місця з відповідною нумеруванням потягів, літаків і т.д. до них. Принаймні в нашій національній стратифікації.
Тоді підемо від зворотного, подумав я. А які потяги мають перші, найбільш козирні номери?
І тут мене чекав, самі здогадуєтесь, "рояль в кустах". Звичайно перші номери зафіксовано для "століци нашой родіни города Москви". Ось номери потягів Київ-Москва – N2, N4 та, що найбільш зворушливо, N6.
Що стосується N6 – то тут все зрозуміло. Київ завжди мав бути у "шестірках" у Москви.
Правда потішило, що потяг Москва – Кишинів має номер N66:)
Однак як пояснити N2 і N4?
Тоді я поцікавився, а що ж то за таємничий потяг N1? Звідки і куди він їде – невже трансєвропейський експрес?
Аж ні! Виявляється – і це ще один "рояль в кустах" – це потяг між двома совєтськими, а тепер російськими, імперськими столицями Санкт-Петербургом (Лєнінградом) і Москвою "Красная стрєла" N1! Це той самий вигідний нічний потяг.
То що ж виходить – цього року бучно святкуватимемо чверть століття Незалежності нашої калинової з роси та води України, а нумерологію своєї неначе б то незалежної Укрзалізниці і далі відтворюємо імперський табель про ранги:
Першим, як і належиться, має бути потяг з "Третього Риму" Москви до старої імперської столиці Лєнінграда-Санкт-Петербурга.
Другим, до "матері городов русскіх" (в московській версії) Києва.
Третім слід очікувати – Мінськ? І дійсно, інтуїція не підводить – третій "рояль в кустах" – потяг Москва-Мінськ має N3!
І так далі – у відповідністю з рангом!
...
І тепер вона складається з:
Донецької залізниці (з центром у Донецьку);
Львівської залізниці (з центром у Львові);
Одеської залізниці (з центром у Одесі)
Придніпровської залізниці (з центром у Дніпрі)
Але й, о, диво:
Південної залізниці (з центром у Харкові)!
Південно-західної (з центром у Києві)!!!
Отже Харків у нас не на сході, а на півдні? А Київ не на Півночі, а на південному заході?! Щодо чого? Звісно – четвертий "рояль у кустах" – щодо Москви!
...
Які запитаєте ви? Україна має не лише на словах, але й реально, інфраструктурно розвертатися у бік Європи. Розбудовуати у напрямку ЄС і залізницю, і автобани, і продуктопроводи, і інформаційні канали – це і про ІНТЕР, і про Марію Столярову та інших шустерів.
А разом з тим адаптовуватися до європейських стандартів.
І тут ще один кричущий, проте не всім очевидний приклад. У 1939 році, коли сталінський СССР "освободив" Західну Україну він ледь не моментально переклав всі залізничні лінії – до того вони були європейського стандарту 1435 мм – звівши їх до совєтського стандарту 1520 мм. І не лише про ідеологію йшлося – йшлося про стратегію – перш за все військову – Красна армія мала мати цей інструмент, щоб будь-якої миті блискавично підвозити війська і амуніцію до будь-якого кордону. Ну, і, звісно, вирішити питання перевантаження. Після ІІ світової війни і окупації країн Центральної Європи СССР збудував язики колії совєтського стандарту 1520 мм далеко вглиб Європи – підвозити руду з Кривого Рогу, так би мовити. А насправді – підвозити танкові колони. Згадаймо, чому так рвалися до Дебальцевого російські терористи – навіть їм довозити до Донбасу амуніцію та матеріали "гуманітарними конвоями" за дорого – залізницею зручніше. А саме Дебальцеве і було головним залізничним вузлом.
А що ж Україна?
...
Був момент, за режиму Януковича, що здавалося, що країну навмисно відрізають від Європи та розвертають на Схід. На Захід провадили розбиті дороги, які ставали щораз вужчими. А, може, так і було, і це не тільки враження, а свідома політика. Тому не маємо права гаяти час.
Отож, про що насправді йдеться – бо ж не лише про нумерологію? А йдеться про розвертання України до свого центру – Києва, і про те, щоб по справжньому відкрити країну на Захід. Україна має ставати україноцентричною, а не нидіти на узбіччі західної цивілізації якимось неповноцінним шматком розваленої імперії.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
