Ціна нероблення: затримка з МВФ коштуватиме сотні мільйонів доларів
Минулого тижня Україна розмістила єврооблігації на $2 млрд. – $750 млн. 5-річних з доходністю 9% та $1,25 млрд. 10-річних під 9,75%. Це було зроблено менше ніж за тиждень, як Міжнародний валютний фонд заявив про готовність надати Україні нову кредитну програму в разі прийняття бюджету з узгодженими параметрами. Поспіх нікого не здивував, адже залишків на валютних рахунках уряду Мінфіну вистачило б лише на кілька місяців виплат за боргами.
Відгуки про розміщення були здебільшого радісні, зокрема, й серед реформаторів в уряді. Їх можна зрозуміти – сидіти без копійки в очікуванні кредиторів неприємно. Відкладати вихід на ринок було не варто, бо ситуація погіршуватися щодня, і Мінфіну слід віддати належне за швидкий результат. Але чи можна це розміщення назвати успіхом?
Почнемо з того, що Україна в принципі після реструктуризації зовнішнього боргу на початку 2015 року могла б не позичати в приватних кредиторів. В березні 2015 року МВФ затвердив чотирирічну програму EFF для України загальним обсягом близько $17,5 млрд. З них уряду вдалося отримати лише половину. $8 млрд. дешевих грошей під ставку близько 3% ми втратили. Ще 600 млн. євро майже під нульовий відсоток ми недоотримали в попередні два роки від Європейського Союзу. Всі ці втрати – виключно через невчасне виконання ключових домовленостей з кредиторами.
Але вважатимемо це справами минулого. Чи можна було б конкретного 2018 року залучити приватні гроші і закрити потребу у зовнішніх запозиченнях дешевше?
Так, можна було.
На графіку наведено доходність раніше випущених українських єврооблігацій з погашенням 2027 року – за 9 років. На початку цього року доходність падала нижче 7%, але вже влітку сягнула 9%. Чому ж Україна не вийшла на ринок в січні 2018?
Відповідь проста. Отут у вересні 2017 року президент Порошенко, який за півроку до того підписав зобов'язання МВФ створити антикорупційний суд, говорить, що такий суд є лише в Уганді та Кенії, і створювати його він не збирається.
Свідоме затягування президентом створення антикорсуда до виборів коштувало року затримки з програмою МВФ, через що ми й не змогли вийти на ринок в найкращий для цього час.
Але до проблеми доклався і прем'єр-міністр Гройсман, який теж до останнього затягнув торги з Фондом щодо підвищення цін на газ для громадян. Без цих торгів ми могли б отримати гроші від МВФ ще влітку, а не чекати аж до після прийняття бюджету на 2019 рік. Відповідно, нам не потрібно було б зараз терміново шукати гроші на будь-яких умовах.
Отже, яка ціна затягування рішень президентом і прем'єром? Якби уряд розмістив ті самі єврооблігації на початку року, ми могли б розраховувати на ставку доходності близько 7%. Отже щороку ми будемо переплачувати відсотків лише за цим випуском мінімум 2% річних і загалом за весь термін паперів переплатимо за них більше $300 млн.
І це лише один випуск єврооблігацій. Якщо порахувати втрати від недоотримання дешевих грошей МВФ і міжнародних партнерів, то рахунок буде йти на мільярди доларів.
Чи вибачимо ми владі ці викинуті на смітник гроші?
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
