Наслідки реакції – чи Україна йде в ЄС, чи в 2013 рік?
Не знаю, чи вже будуть скоро не пускати на державні посади за навчання в радянській школі, як і за наявність родичів в Росії.
Але мої уроки історії ще в радянській школі ім. Леніна назавжди залишили в голові звичну нитку, що в царській Росії після будь-якого періоду прогресу завжди був період реакції.
Схоже, те саме відбувається зараз в нашій Україні.
Незаконна відмова уряду призначати керівником БЕБ непідконтрольну владі особу.
Справа і показові обшуки у Віталія Шабуніна.
І от вчора початок кампанії проти НАБУ і САП.
Я пам'ятаю, з яким спротивом створювалася незалежна від влади антикорупційна інфраструктура за президента Порошенка. Як кожне рішення влади приймалося лише через загрозу втрати безвізу чи критично важливих грошей від МВФ.
І от вже нова влада хоче зруйнувати з таким трудом збудовану систему, яка почала викривати корупцію на високому політичному рівні.
Чи має хоч хтось сумніви, що вже колишній віце-прем'єр Чернишов робив те, що є в справі НАБУ? Звісно, ні, бо це абсолютно типова і масова схема розкрадання суспільного майна.
Але ж він – "свій" для системи, і система має його захищати. Руйнуючи інституції. Затикаючи рота тим, хто знаходить і говорить про те, де "свої" з системи грабують суспільство.
Питання в іншому – чи хочемо ми вийти з війни назад в 2013 рік, чи вперед в Євросоюз?
Так, влада може розраховувати на те, що модель "найманої країни" для захисту Європи від Росії плюс невеликий інтерес США Трампа до захисту демократії дозволять отримувати від партнерів гроші на війну стільки, скільки це буде потрібно, і незалежно не від чого.
Але це будуть гроші лише на війну. Не на економічний розвиток. Не на відбудову.
І, звісно, ні про який вступ до ЄС не буде йтися. Перший кластер Acquis communautaire, де правовладдя, свободи і суди, не відкритий через спротив Угорщини.
Та нащо іншим країнам і Єврокомісії буде далі намагатися подолати спротив Угорщини, якщо крана-кандидат сама рухається в бік "демократії-по-угорськи"?
Так, очевидно, навіть за ескалації реакційних дій з боку української влади якісь технічні переговори і прогрес у адаптації законодавства України до ЄС триватимуть. Як це було і у 2012-13 році.
Проте ніякого політичного бажання приймати таку країну до ЄС у більшості членів Євросоюзу не буде.
І залишимося ми буферною країною, про що і мріє Путін.
Та чи за це вмирали українці останні три роки? Чи, все ж, за надію, що Україна стане не лише незалежною, але і успішною країною?
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
