19 січня 2016, 12:37

"Интеллектуальная гибридизация" России

Довольно странно выглядит, когда в России/граждане России по поводу и без начинают спекулировать на теме СССР (а мне пришлось столкнуться на днях с подобным подходом). Не потому, что Советский Союз – это плохо или хорошо, сегодня это больше поколенческий, а не мировоззренческий вопрос, поэтому я не об этом. Когда кто-то пытается актуализировать вопрос СССР применительно к современным реалиям, это всегда искусственно и странно. Не только потому, что очень далеко от современной России, но и пагубно для самой же РФ. А то, что Рамзан Кадыров отстаивает национальную идею РФ на Донбассе; то, что Кремль говорит о "русской весне" вне России, когда это неприлично звучит в самой России (межнациональной политики как таковой нет) и т.д. – вообще "интеллектуальная гибридизация".

Во-первых, центробежные процессы начались, прежде всего, с самой России. Появление фигуры Бориса Ельцина было закономерным, как фигуры, которая осуществит переход от Политбюро и перестройки Михаила Горбачева к РФ.

Во-вторых, когда действующая российская власть сожалеет о развале СССР и предпринимает попытки по пересмотру территориальных границ постсоветских государств, то она сама себя делегитимирует – Владимир Путин стал президентом как преемник Ельцина. То есть возник как лидер во вполне конкретных реалиях, а не вне пространства и времени.

В-третьих, в самой России нет однозначного отношения к советскому периоду, и это предмет дискуссии. Даже в советское время пересматривалось отношение к лидерам, в постсоветское – тем более. В свое время Брежнев говорил: "Хрущев развенчал культ Сталина после его смерти, а мы развенчали культ Хрущева при его жизни". В современной России долгое время преобладала позиция "взять все хорошее от советского периода, а от всего плохого отказаться". Но решения и действия последних двух лет обнулили и этот подход. Фактически, российская власть отказалась от главных достижений СССР: 1. пересмотрела статуса победителя над агрессором (Кремль стал его продолжателем); 2. обездвижила СБ ООН; 3. использовала риторику ВОВ и память ветеранов в пропагандистских целях ("наши деды воевали" и т.д.) и потеряла союзников (украинцы как народ, который очень много сделал для победы, названы "нацистами").

Те, кто формируют сегодня политику в РФ, еще не до конца понимают деструктивность использования истории и политического прошлого в пропагандистских целях. У России уже есть опыт подчинения истории как науки правящей идеологии закончившийся развалом Советского Союза. Отсутствие общественных наук и, соответственно, фундаментальных исследований, даже обычных социсследований, позволяющих изучать общественное мнение и корректировать курс, привели к тому, что развал СССР не просчитывался на уровне элит. Сегодня в России вообще все как пропаганда. Россия живет прошлыми заслугами и одновременно обнуляет их.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Хто кому "дасть в морду" (про передпереговорчий етап)

Скажем так. Не прийняти рішення щодо зняття заборони на використання Україною далекобійних ракет по рос цілях на цьому етапі Захід уже не міг...

Про європейське лідерство

Тема європейського лідерства назріла давно, безвідносно до ризику президентства Дональда Трампа, одним із напрямків політики якого може бути скорочення трансатлантичної єдності та співпраці...

А завтра після виборів

В МЗС Росіі, реагуючи на результат Дональда Трампа на виборах, заявили, що працюватимуть з новою американською адміністрацією, "жорстко відстоюючи російські національні інтереси і досягаючи всіх поставлених цілей у війні"...

Між угодою та нерішучістю (в контексті виборів у США)

У ході передвиборчої кампанії Дональд Трамп в одному з інтерв'ю пожурив навіть Лінкольна, за те, що той допустив Громадянську війну. Замість досягнення угоди з південними штатами, які виступали проти скасування рабства...

Про заяву Сікорського щодо Криму

Маю на увазі слова міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського щодо такого варіанту по Криму: мандат ООН на 20 років і тоді референдум...

Чи можна "заморозити" війну без руху до сталого миру

По суті, Олаф Щольц пропонує (маю на увазі його пропозиції, про які пише La Repubblika) варіант замороження війни. Мабуть, виходячи із того, що за умов крайніх позицій сторін можливо говорити про варіанти зменшення активності – і бажано не за рахунок країни, на яку здійснено напад, а за рахунок країни, яка цей напад здійснила...