В шароварах чи козацького роду?
Виходячи з чисельності козацьких формувань, представництво козацтва в останніх подіях у державі виглядає надто скромно. Весь світ побачив знущання "беркутівців" над полоненим козаком Гаврилюком, дуже епічно виглядали дядьки в шароварах та папахах біля казанів з кулішем на Майдані. Що ще? Та нічого. Пардон: козаки дуже потужно заявили про себе в Криму, де разом із екс-беркутами контролювали блок-пости, затримували та знущалися з журналістів... Чому не видно козацьких застав на східних кордонах? Де допомога козацтва нашій голій та босій армії?...
В Україні понад 800 зареєстрованих та ще близько 400 неформальних козацьких організацій, а лише всеукраїнських козацьких об'єднань – понад 50! Точно порахувати неможливо. Адже досі немає Закону про козацтво, який передбачає створення Єдиного реєстру козаків. Тому лише приблизно можна оцінити чисельність різномастих козаків, яких понад 100 тисяч! А при Президенті України діє Рада Українського козацтва. Час від часу на потреби козацтва держава виділяє якісь суми, землі... Так деякі отамани перетворилися на успішних фермерів... Щодо реальної виховної роботи з молоддю, організації таборів, тощо – цим займаються одиниці. Для порівняння: в "братній" Росії існує лише два, а не 700 повноцінних, всеросійських козацьких війська – це вельми впливові організації, які нині активніші на нашій території, зокрема в Криму, ніж українські.
Стати отаманом не є проблемою: достатньо зареєструвати організацію. З того моменту ініціатор перетворюється на отамана, й може присвоювати будь-кому хоч звання генералісимуса, нагороджувати хрестами-орденами-медалями, видавати посвідчення (часто-густо небезкоштовно), шити однострої, дуже схожі на військові. Після цього можна чіпляти на них еполети та погони з багатьма зірками й сміливо вирушати до кабінетів чиновників – "вирішувати питання".
Фактично, українське козацтво нині – це різнорідна неорганізована й неконтрольована маса людей, більшість з яких має віддалене розуміння не лише ідей козацтва, а й називається козаками лише за формальних ознак "шараварності". Достатньо зробити матеріальний внесок на потреби козаків (здебільшого – на потреби керівників й власників організації), аби влитися до козацьких лав.
Намагання об'єднати козацькі організації були традиційно недолугими й сприяли подальшому розколу й анархії. Фактично існує два козацьких крила: проукраїнське й проросійське. Решта – "за себе": спеціалізуються виключно на продажу посвідчень та "медальок", охороні ринків, екологічному рекеті автомобілістів, "вирішенні питань", виступах на етно-фестивалях...
Українських козаків традиційно розділяє не лише географічна відмінність, а й віросповідання, приналежність до різних конфесій. Одні – за УПЦ КП, інші – за УПЦ МП.
До недавнього часу українські козаки виглядали радше екзотичними персонажами з пересувного цирку, ніж дієвою силою. Але все змінилося наприкінці минулого року.
Після розгону студентів на Майдані Незалежності невдовзі у таборі мітингарів почали з'являтися вусаті дядьки, які варили у гігантських казанах борщ та куліш, а на Віче 8 грудня навіть були помічені козаки на конях: проїхалися, дали бажаючим погладити коней...
У подальших подіях із беркутами та ВВ-шниками козаки не склали конкуренції ані "Правому сектору", ані студентам та пенсіонерам. Весь світ нині знає ім'я Михайла Гаврилюка, якого катували захисники Януковича. Його називають козаком. Значною мірою через те, що має оселедець. А чи багато хто знає, що він входив до четвертої, Козацької сотні захисників Євромайдану? Була така. Не скажу, що бійці цієї сотні пасли задніх, навіть на знаю, скільки в ній було козаків – не знайшов статистики. Але чому з усіх 100 тисяч українських козаків назбиралася аж одна сотня на Майдані – то є велике питання. Також в ЗМІ не можна знайти гучних заяв козацьких об'єднань щодо тортур Гаврилюка та закликів до козацтва: "Всі – на Майдан! Помстимося за товариша!" Отже, можна припустити, що у більшості своїй ті козаки, що вийшли захищати київський Євромайдан, з'явилися там не за закликом отаманів, а за покликом душі.
Заради об'єктивності згадаємо, що наприкінці січня "Правий сектор" разом із козаками оголосив про формування Народної гвардії – прообразу Національної гвардії – тоді ще у неформальному вигляді. Нині вона існує на законних підставах, проте козаки аж ніяк не відіграють у ній значущої ролібільшість зі 100 тисяч українських козаків надають перевагу миру та злагоді у власних оселях, аніж у країні, яку топче чобіт "братнього сусіда".
Лише 17 лютого козаки Запорізького війська козачого "Запорозька січ" оголосили на місцевому Майдані, що їдуть на Київ – захищати головний Євромайдан країни. Щоправда сталося це через три місяці від початку силового протистояння, коли ситуація в країні хитнулася в бік повстанців й стало зрозумілим: Януковичу не довго залишилося сидіти в Межигір'ї.
Нині, коли російські провокатори підігрівають південь та схід України, саме козаки Запоріжжя показали себе як захисники державних інтересів: 5 березня 100 козаків Хортицького полку вийшли на захист державного прапору біля обладміністрації. Характерно, що чисельність Хортицького полку – 500 бійців. Й попри робочий день кожен п'ятий вийшов захистити державний прапор й порядок в місті. Героям слава! Якби те саме зробили бодай кожен десятий з отих 100 тисяч козаків... Мабуть готуюься до виступу на черговому етно-фестивалі...
Щоправда, активно поводяться їхні колеги з протилежного табору. У містах сходу були помічені пани в папахах з нагайками, що вигукували антиукраїнські гасла разом із натовпом, що прагне федералізації й приєднання до Росії. А "картинка" сепаратистського Криму нині просто неможлива без постатей козаків в парі із "Беркутом". Що за козацька порода представлена на півострові достеменно не відомо. Відомо лише, що окрім власних є там достатньо "засланих козачків". Мова не про сербських "солдатів удачі", а про козаків натуральних: зі сходу Росії. Про це свідчить один з сотників краснодарського козацтва. Він пише: "1 березня до Криму відправили кілька сотень місцевих козаків – рятувати російських братів від злих татар, які зчинили бунт й щомиті може розпочатися різанина..." А за кілька днів стало відомо, що краснодарських козаків поставили на перешийку в Херсонській області – саме там, де російські військові намагаюся закріпитися на нашій землі. Завезли кілька ящиків зброї, але поки не видають. Тобто "зелені чоловічки" використовуватимуть козаків як щит? Зрозумівши це, кубанські козаки вже звертаються до своїх загонів в Криму: хлопці, хутчіш до дому, нема чого робити на чужій землі.
Втім, нащо російські вояки імпортують на чужу територію це козаче-гарматне м'ясо? Тут власного вдосталь. Згадаймо заяву отамана козачого союзу "Русь" Бебнєва, що мешкає в Севастополі, який вже 21 лютого заявив: якщо Янукович здасть владу, козаки захоплять адмінбудівлі в Севастополі. Сьогодні в Криму чимало козачих загонів. Але всі вони, фактично – захисники й насаджувачи російської державності на нашій території. Вірогідно, що не обходиться без "фінансової складової". Але мова про інше: чому відсиджуються-відмовчуються українські козаки-державники...
З огляду на все вищенаведене виникає низка запитань й порад.
Чому влада дивиться на таке неподобство й не реагує? Це ж – сором, ми ж – "козацького роду"! Чи не варто за посадою в.о. отамана всього українського козацтва Турчинову зібрати нарешті отаманів в Раді українського козацтва, й спитати: чи вони клоуни, чи з п'ятої колони, чи патріоти? Залежно від відповіді слід або міняти законодавство, аби унеможливити існування ворожих організацій на українській території, або переводити такі козацькі організації в категорію працівників культури – нехай танцюють, співають, варять куліш... Якщо козаки згодні допомогти Батьківщині, тоді їх слід негайно зорганізувати, ухвалити план дій й залучати до справи захисту Вітчизни. Гадаю, голова РНБО знає куди спрямувати козацьку енергію.
Напевно, українці гідно оцінять появу козацьких дружин на східних кордонах держави – задля зміцнення малочисельних застав наших прикордонників.
Міліція скаржиться на недостатність сил, через що не вдається стримати хвилю насилля на сході, який підігрівається грошима й "туристами" з Росії. Українському козацтву місце саме там – пліч-о-пліч з силовиками.
Для стотисячного козачого війська України у ці буремні часи знайдеться безліч роботи. У козаків є шанс продемонструвати хто вони: артисти розважального жанру чи дійсно "козацького роду"...
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
