Про яхту Ахмєтова й ''совок'' в головах
Велика бентега охопила український інтернет: Ахмєтов купив яхту! В Україні – війна, а Ахмєтов купує яхту в Німеччині за півмільярда доларів. 130 метрів довжиною! Громада обурена: на крадені у народу гроші купив яхту, а міг купити снаряди для війська...
Нікого не хвилює, що будівництво яхти розпочалося 2018 року – всі дружньо ненавидять олігарха. Зазвичай такі яхти купують не для того, аби раз на рік власник – навіть такий багатий, як Ахмєтов – міг на ній порибалити. Лише щорічне обслуговування такого судна коштує близько 50 млн.дол. Тому подібні придбання – це передовсім бізнес. Підстав для такої покупки може бути ціла низка, але ніхто цим не цікавиться – всі просто ненавидять, це ж так просто. Зокрема, подібні судна стабільно дорожчають. Це гарна інвестиція. Але кого то хвилює: багатій же купив яхту у війну!
Ця історія нічим не відрізняється від всенародного обурення від подорожі родини Порошенків на Мальдіви. Статки Порошенка дозволяють йому не лише оплатити аренду недешевого готелю, яхти чи гвинтокрилу, а й купити їх разом із островом. Тоді ж преса натхненно виокремлювала супер-новину про те, що Порошенко оформив половину свого будинку на сина. Це ж просто непристойно! От якби він подарував півбудинку своєму садовникові або найбіднішому селянину в районі – це народ би схвалив. Але переписувати на сина півбудинку – це ганьба й сором! Цікаво, обурені громадяне переписуватимусь свій будинок на сільського жебрака, чи все ж залишать дітям?
То що слід робити олігархам зі своїми статками й що Україні робити з олігархами? Якою повинна бути межа благодійництва багатіїв? Чи мусять Ахмєтов-Порошенко-Веревський розпродати свої будинки й автомобілі, пересісти на велосипеди й оселитися в хрущовках, бо держава в скруті? В законі про це – ані слова. Щоправда, є оголошена президентом програма боротьби з олігархатом. Яка її мета – незрозуміло, спосіб реалізації – напрочуд дивний. Санкційний список олігархів визначає РНБО – орган, покликаний координувати й контролювати діяльність, що стосується нацбезпеки країни. А за фактом цей орган вирішує питання позбавлення великого бізнесу майна й статків.
Народу так подобається – його не цікавлять деталі й законність таких дій. Але це цікавить власне бізнесменів й інвесторів. Бо коли країна вибухає обуренням, що якийсь товстосум купив собі яхту чи арендував для відпочинку п'ятизіркове шалє, мало хто побажає вести бізнес у такій країні. Бо в ній не поважають підприємців й заздрять їм, плекаючи надію, що колись все в них відберуть та поділять. За відомою формулою "аби не було багатих".
Але ж пересічні громадяни, які невдоволені покупками Ахмєтова й відпочинком Порошенка, самі не здатні створити бізнес й мати з того статки. Їх більше хвилює процес розподілу чужого добра. ОК, розподілимо. Проїмо – що далі? Хто буде вести бізнес, вкладати гроші, сплачувати податки?
Зізнаюся: я, як і більшість співгромадян, не здатен робити бізнес. Але всупереч більшості таких самих українців, я лише радію, дізнаючись, що Ахмєтов чи Веревський збільшили свої статки. Причина моєї радості проста: люблю читати статистику податкових надходжень в бюджет країни – це ж наші спільні гроші. І виявляється, що ненависні олігархи є найбільшими платниками податків, з яких ми озброюємо армію, будуємо дороги й школи.
Ні, кажуть громадяне, вони мають не податки платити, держава має все в них забрати, бо то все було вкрадене з державної власності, тобто у народу.
Давайте розберемося. Що було вкрадено: оті радянські морально застарілі й зношені виробництва? Коли це сталося: десятки років тому? А хто ж його відновлював й розвивав всі ці роки, аби отримувати прибуток й сплачувати податки? Ви прагнете тотальної справедливості й повернення вкраденого (не певен, але напевно якщо крадіжка й мала місце, то існують якісь строки давності для таких злочинів). А якщо були вкрадені – яка в цьому причина? Можливо закон дозволяв це зробити, й на місці Ахмєтова міг опинится маленький українець, якби в нього було більше клепи й заповзятливості? А як будемо повертати, чи є для того законні підстави? А які суди будуть повертати – сьогоднішні?...
Панове, слід визначитися: ми прагнемо все забрати й поділити чи хочемо створити правову державу, в якій розвиватиметься бізнес й ми не сподіватимемось на ласку "партнерів", на чиї гроші ми воюємо й відновлюватимо країну.
А раптом все ж "ревтрійки", які замінять фактично знищені суди, "повернуть" олігархічне майно державі – ми станемо від того багатшими? А ви подивіться цифри щодо прибутковості об'єктів, які "не вкрали" й які залишаються у державній власності. Понад половина з них збиткові. Вони не лише не платять податків, а й висмоктують гроші з бюджету країни на своє утримання. А на тому всьому гріються чиновники й "бізнесмени". Ота державна економіка й є головним рушієм "оспіваної" української корупції. Те саме було б з підприємствами, які нині в руках приватного бізнесу. Але вони існують й наповнюють бюджет.
Любі українці, вгамуйте "жабу" й не звертайте уваги на яхту Ахмєтова. Його СКМ – один з найбільший платників податків, Ахмєтов за день до початку війни сплатив наперед мільярд гривень податків (тоб-то ще не встигнувши заробити їх). Не яхти Ахметова слід рахувати українцям, а 52,7 млрд.грн сплачених початків, 200 тисяч робочих місць, які він створив. Плескайте в долоні не лише героїчним енергетикам ДТЕК, які лагодять зруйновані ворогом мережі, а й власникові компанії, який все це організовує, зобов'язання перед споживачами виконує, зарплату енергетикам сплачує.
Держава – найгірший власник. Геть державно-планову економіку, нічого кращого за демократію й ліберальну економіку людство не вигадало. Свідченням тому – рівень життя тої частини світу, до якої ми мріємо приєднатися. Українець, по краплині вичавлюй з себе "совка"!
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
