Людина VS штучний інтелект: остання битва
Прогресивне людство занепоєне перспективою знищення волею штучного інтелекту. Точаться дискусії, проводяться опитування. До половини громадян вважають, що повстання машин неминуче. Банди холодильників, прасок й пилосмоків, очолювані злим генієм Chat GPT, зітруть людство зі сторінок історії. Народ занепокоєний не менше, ніж перспективою вимирання від КОВІДу.
Ніхто нічого не розуміє, алгоритми штучного інтелекту – найбільша комерційна таємниця розробників. Але всі очікують найгіршого. До процесу підключилися інтелектуали – зазвичай такі самі невігласи у царині штучного інтелекту, як і решта.
На ютюб каналі Юлія Романенка, де зазвичай не хайпують й намагаються застосовувати логіку, до теми "Chat GPT й смерть людства" поставилися з усією відповідальністю. Були задіяна важка артилерія в особі філософа Сергія Дацюка та всебічно обдарованого Олексія Арестовича. Представницьке збіговисько встигло зібратися двічі й обіцяло не зупинятися. Назагал висновок гуру: ми всі помрем. Поки не ясно коли. Зате ясно, що штучний й людський інтелекти тотожні. Просто ми трохи розумніші. Але це не на довго.
В уяві філософських експертів мислення штучного інтелекту й мислення людини не відрізняються: й в них відбуваються ті самі процеси за тими самими принципами. Під час обговорення проблеми Романенко з посмішкою на обличчі зачитував коменти слухачів: "Ви б бодай одного компьютерника запросили в студію". Але, вочевидь, зайві знання філософові лише заважають.
В уяві трійки фігурантів людина – це щось зрозуміле, розгадане, вона як складна машина – діє за законами фізики, але часом ламається. Штучний інтелект вони бачать калькою з людського. Й оскільки історія людства засвідчує, що людина – то є страшне жорстоке створіння, яке прагне знищити все навколо себе, передовсім собі подібних, то й штучний інтелект має бути тим самим. Звідси простецький висновок: щойно Chat GPT перевищить наші розумові здібності, він зробить те саме, що люди робили завжди: знищить все.
Я витримав обговорення мудреців в студії до кінця. Але зрозумів, що окрім мудрості інколи не завадить мати елементарні знання предмету.
Троє філософів якось недбало згадали тему особистості, питання свободи волі й проблему постановки задачі й ухвалення рішення. Це все так звані "складні питання філософії". Над ними ламали голову канти-гегелі але досі узгодженої відповіді на ці запитання не існує ані у філософів, ані у вчених, що займаються вивченням мозку людини. Без обговорення цих питань подальші балачки в студії не варті ефірного часу.
Ця базова помилка дискусії логічно призвела до наступних. Ототожнивши інтелект людський зі штучним, учасники позбавили людину складності й заплутаності її організму. В студії жодного разу не прозвучала згадка про гормональну, тим більше – гуморальну систему людини. А оце, власне – наша принципова відмінність від комп'ютера. На думку гостей студії Романенка наш мозок (правильно сказати – нервова система) – це машина з ухвалення рішень, які видають закладені в неї алгоритми. Якби так було, наше життя було б гранично логічним, упорядкованим, передбачуваним й нудним. Але, спрощено кажучи, на наш мозок безупинно ллється купа всілякої хімії, яка гранично змінює його роботу й кінцевий результат. З Chat GPT такого не відбувається. Так, в ньому є програмні глюки, але в нього немає інших систем, здатних впливати на його роботу. Це принципова відмінність між нами й отим штучним, що так лякає філософів й домогосподарок.
Вони чомусь переконані, що ШІ захоче нас перемогти, а краще знищити. Але існує елементарне правило, яке повинен знати кожен філософ й слідчий: у будь-якої дії має бути мотив. Звідки ж взятися тому мотиву у Chat GPT? Над цим трійця Романко-Дацюк-Арестович не ламають голову. Доведеться їм допомогти: у ШІ не може бути мотиву, бо в ного немає особистості, він не має почуттів. Звідки ж в нас беруться почуття? Оте все: жорстокість, прагнення знищення всього навкруги й самознищення? Тут, в принципі наука має доволі чіткі пояснення. Людина, її особистість як представника виду й як унікальної персони – це те, що закладено в нас при народжені генним кодом, набуте на життєвому шляху й обов'язково "підкореговане" роботою передовсім гуморальної системи – це все складає унікальність кожної особи. Наші вчинки й прагнення гранично різняться за обставин – залежно від роботи й взаємодії нервової й гуморальних систем. Реакція на те саме явище однієї людини може бути діаметрально протилежною в залежності від її стану (втомленість, голод, збудження, агресія, тощо). Якщо ми перелякані, тоді залежно від роботи гуморальної системи, яка у всіх людей різна, ми або тікаємо або атакуємо.
Чи є у ШІ інстинкт самозбереження, чи прописаний він програмістом? Яким може бути мотив Chat GPT для знищення людства? В нього не може бути мотиву, бо він не є особистістю. Відповідно, він не може ставити задачі. То кого нам лякатися, й хто є загрозою знищення людства? Правильно: лише людина. Це може бути безпосередньо програміст, який випише алгорітм, спрямований на досягнення мети – знищення усього людства чи якоїсь його частини за расовою, географічною ознакою, за зростом чи кольором очей.
Так, загроза під назвою ШІ існує. Але це лише небезпечний інструмент в руках людини. Саме це мало б стати остаточним висновком двох довгих й нудних обговорень в студії Юрія Романенка, якби учасники активніше використовували свій інтелект.
