Поліцейські з тонкою душевною організацією
Більшість поліцейських і патрульних звільняються, бо не хочуть займатися мобілізацією. Про це заявив заступник голови Нацполіції України, в.о. керівника Департаменту патрульної поліції Олександр Фацевич в інтерв'ю виданню "Бабель". За його словами, по селах поліцейських запрошують на похорон тих, кого вони мобілізували. Всю поліцію місцеві ненавидять.
Хочу нагадати поліцейському начальнику, що поліцію також не люблять вбивці, гвалтівники та грабіжники. Бо така у поліції функція – примус, контроль дотримання законів країни.
То що ж робить? Втечуть всі поліцейські – населення сконцентрує ненависть на ТЦК-шниках, ще комусь, хто виконуватиме обов'язки поліції з мобілізації. Чому поліцейський начальник відмовляється від виконання його підлеглими покладених законом обов'язків й досі не звільнений?
Чи можна виправити ситуацію, примусити поліцію діяти згідно закону? Звісно! Все, що треба, на думку Фацевича – дати більше грошей. За його словами, сьогодні платять надто мало: близько 20 тисяч ставки плюс десять тисяч на час військового стану. Мало, хочеться більше. Де взяти – Фацевич не каже. Може лікарям, листоношам чи сантехнікам платять більше? Може їм так саме доплачують "військові" десять тисяч? Ні.
Поліцейська служба ніколи не стояла в розряді високооплачуваних. Й зазвичай, служать в ній не випускники Оксфорду. Так у всьому світі – середня платня для працівників посередньої кваліфікації. Всі хочуть під час війни більше грошей. От очільник БЕП теж хоче, бо середня зарплата у понад 50 тисяч для його підлеглих то замало, звідси й низькі показники роботи... Хто наступний у черзі за грошима?
Заява Фацевича фактично є закликом не виконувати закон й професійні обов'язки. Це дуже схоже на шантаж влади й суспільства: не дасте грошей – провалимо мобілізацію, програємо війну. Чи не хотів би Фацевич слідом за своїм попередником Жуковим написати рапорт про відставку, бо не здатен організувати роботу, бо виправдовує невиконання поліцією своїх функцій?
Але ж заступник голови Нацполіції лише повторює тезу начальника Івана Вигівського, який наполягає: поліція не здатна забезпечити функції з мобілізації. Мовляв: некомплект, багато додаткової роботи... "Ми завжди у полі зору людей, і завжди боролись за високий рівень репутації. І саме нам після закінчення війни і далі працювати з населенням", – каже Вигівський. Коротко кажучи, поліцейське керівництво витирає ноги об закон й відверто відмовляється від виконання своїх обов'язків.
А що Верховний головнокомандувач, його все влаштовує, він збирається вирішувати проблему на п'ятому році війни?... Схоже – ні.
На цьому тлі напруження у суспільстві сягає межі. Й апетити тих, хто залучений до дикої мобілізації також. Вже сформувалися повноцінні банди з титушні й працівників ТЦК, які системно займаються рекетом військовозобов'язаних.
Зі свідчень мешканців Ровенщини поруч із самим кордоном, на територію Білорусі нестримним потоком йдуть ухилянти. Вартість втечі – понад 10 тисяч доларів. Раніше білоруси радо сприяли цьому процесу, допомагаючи у такий спосіб своєму російському партнерові. Але останнім часом через "ажіотажний попит" й білоруси почали брати гроші з втікачів.
Все, що відбувається із мобілізацією – це хаос, бєспрєдєл й багатомільярдний бізнес. Можна лише робити припущення: це зроблено свідомо чи від нездатності навести лад, організувати роботу державних структур? Очевидно одне: населення тяжко хворе біполярним розладом, воно не бажає йти на принизливий мир й водночас не бажає йти на війну. Здається, політичне рішення щодо перебігу війни, є: будемо стояти на своєму. Але рішення без чіткої реалізації нічого не варте. Держава розвалюється на очах, поліція ігнорує свої обов'язки, бо "боряться за репутацію й працюватимуть із населенням після війни".
У такій ситуації у нашого маленького диктатора існують лише два шляхи: або примусити державну систему працювати, або вести країну до миру. Бо нині вона під подвійним ударом: зовнішнього й внутрішнього ворогів.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
