Чому не завжди слід іти в атаку
Чотири дні тому кинув в ФБ репліку щодо рішучого перекриття Україною поставок російської нафти до Угорщини й наслідків цього вчинку. Орбан прочитав й все зробив за моїми вказівками...
"Угорщина може припинити експорт електроенергії в Україну через зупинку транзиту нафти російського "Лукойлу", – міністр закордонних справ Угорщини Петер Сіярто".
"Угорщина знову заблокувала фонд ЄС, звідки ідуть гроші на зброю для України".
Кортить процитувати себе.
"Роздуми про причинно-наслідковий зв'язок
По всій Україні – свято: на третьому році війни ми заблокували транзит російської нафти в Угорщину нафтопроводом "Дружба". Все ж логічно: Орбан – ворог, росія – ворог... Але є нюанс: Угорщина нині головує в ЄС, а ще вона – найбільший експортер електроенергії в Україну, яка потерпає від її дефіциту. Чи врахували цю обставину в офісі примитивних рішень, перш ніж перекрити нафтопровід? Цікаво, яка температура в будівлі на Банковій у ці спекотні дні: така сама, як у сесійній залі парламенту +21?
Якщо через цей своєчасний вчинок завтра включення електрики скоротяться ще на півгодини, чи всі радітимуть обрізанню Угорщини від російскої нафти?
З нетерпінням чекаю на наступні переможні кроки наших стратегів..."
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
