Рішення Конституційного Суду щодо закону про люстрацію має відповідати Європейським стандартам
На цьому тижні я мав нагоду виступити на брифінгу у Верховній Раді щодо ситуації з законом про очищення влади або, як він більше відомий українській та міжнародній спільноті – закон про люстрацію, котрий парламент прийняв 16 вересня 2014 року.
16 жовтня 2014 року цей закон набрав чинності.
20 січня 2015 року 47 народних депутатів України (суб'єкт права на конституційне подання) звернулися до Конституційного Суду з проханням визнати неконституційними окремі положення цього закону.
Ці положення суперечать європейським цінностям, а їх реалізація йде урозріз із Європейською інтеграцією України.
В цьому контексті, 18 березня 2015 року Ухвалою Першої колегії суддів Конституційного Суду відкрито конституційне провадження у справі за цим поданням.
Крім того, до Конституційного Суду надійшли 2 подання від Верховного Суду, в яких оскаржується ряд положень закону про очищення влади. Всі три подання були об'єднані в одну справу.
1 квітня 2015 року Ухвалою Першої колегії суддів Конституційного Суду провадження за трьома конституційними поданнями об'єднано в одне конституційне провадження.
Згідно із статтею 57 закону про Конституційний Суд:
- "строк провадження у справах за конституційними поданнями та конституційними зверненнями не повинен перевищувати трьох місяців";
- "у разі провадження за конституційним поданням, яке визнано Конституційним Судом невідкладним, строк розгляду такого подання не повинен перевищувати одного місяця";
- "строки конституційного провадження починають обчислюватися з дня прийняття процесуальної ухвали про відкриття конституційного провадження у справі".
Таким чином, провадження у цій справі мало бути завершено у місячний строк 18 квітня 2015 року, навіть якщо рахувати три місяці, то це мало відбутися 18 червня 2015 року.
Але пройшло вже більше року з дня відкриття конституційного провадження, але ні українське суспільство, ні міжнародна спільнота не мають інформації щодо вердикту Конституційного Суду.
Протягом всього цього часу неодноразово ми чули від українських та міжнародних експертів, Венеціанської комісії про, м'яко кажучи, сумнівність, а точніше – невідповідність європейським стандартам та неконституційність багатьох положень закону про люстрацію. Неодноразово також надходили поради до Верховної Ради, як законодавчого органу України, та до самих авторів законопроекту – внести до нього певні зміни.
На жаль, незважаючи на обіцянки та запевнення, ніяких змін до закону, які б прибирали ці протилежності або неконституційні положення та невідповідності європейським стандартам не було внесено.
Я далекий від того, щоб звинувачувати Конституційний Суд у тому, що він порушує закон і не виносить рішення. Ми всі прекрасно розуміємо, який тиск сьогодні здійснюється на нього і чому судді Конституційного Суду, перебуваючи під цим тиском, не можуть оприлюднити рішення, яке не могло не виникнути після відкритого і закритого засідань, дебатів, які відбулися між представниками суб'єкту на конституційне подання, представниками Верховного Суду та представниками Верховної Ради.
Хочу звернутися до представників українського громадянського суспільства, до міжнародних організацій та експертного середовища: допускати порушення прав людини і при цьому прикриватися бажанням рухатись в Європу та розбудовувати демократію в Україні – не можна.
Демократія не може будуватися на благих намірах. В першу чергу, вона має будуватися на чіткому та відповідальному дотриманню Конституції України і тих міжнародних стандартів, які ми називаємо Європейськими цінностями.
Я дуже сподіваюся, що Конституційний Суд у найближчий час винесе об'єктивне рішення, яке не дозволить сьогодні ставити під сумнів європейський вибір України і наявність верховенства права в Україні.
Перед тим як застосовувати люстрацію до якоїсь людини її провина має бути доведена. У разі, якщо будуть впроваджені неконституційні норми закону про люстрацію, це матиме жахливі наслідки: десятки, сотні, навіть тисячі людей залишаться без роботи і будуть звертатися до Європейського суду з прав людини. І, переконаний, вони ці справи будуть вигравати. Така ситуація може завдати сильної шкоди іміджу України на міжнародній арені та серйозних збитків для бюджету країни.
На мою думку, колегам, які представляють більшість, сьогодні просто необхідно внести відповідні зміни до цього закону, аби зберегти обличчя.
Я вірю в нашу Україну. Я вірю в демократію. Я вірю, що ми витримаємо це випробування і підемо шляхом Європейських цінностей.
