ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО СПЛАТУ АЛІМЕНТІВ В ІНТЕРЕСАХ ДІТЕЙ

4 лютого 2019 року за реєстраційним номером 9530 у Верховній Раді України було зареєстровано законопроект "Про внесення змін до Сімейного кодексу України" (щодо удосконалення законодавства про аліменти).

В Україні на сотні тисяч дітей сплачуються аліменти тими з батьків, хто з ними не проживає. На жаль, в цій сфері існує багато проблем, які спричинені, як недобросовісною сплатою аліментів, так і витрачанням цих коштів, а також певними прогалинами законодавства. Додаткових заходів, які в останні роки вживає держава у питанні стягнення заборгованості з аліментів, все ще недостатньо. Поширеною є ситуація, коли стягнути заборгованість і поточні аліментні платежі просто неможливо. Саме на законодавче вирішення окреслених проблем спрямований даний законопроект.

Очевидно, що держава зобов'язана вживати вичерпних заходів, щоб в такій ситуації ні дитина/діти, ні той з батьків, з ким вона/вони проживають не несли надмірного матеріального, а відповідно і психо-емоційного навантаження.

Даний законопроект підготовлено на підставі таких основоположних норм Конституції України:

стаття 1, згідно з якою Україна є соціальною державою;

стаття 3, в якій закріплено основоположну норму: "людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю", частина третя статті 51, в якій визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Метою законопроекту є удосконалення законодавства про сплату аліментів.

Завданням законопроекту є створення таких законодавчих механізмів: у разі звільнення одного з батьків від сплати аліментів або заборгованості за ними призначати дитині тимчасову державну допомогу; органам опіки та піклування здійснювати контроль за належним утриманням дитини за заявою дарувальника нерухомого майна, який у такий спосіб виконав свій аліментний обов'язок; встановити, що неустойка (пеня) за прострочення сплати аліментів та інші платежі, зазначені у частині четвертій статті 196 Сімейного кодексу України, є власністю дитини так само як аліменти та витрачаються винятково на ті ж цілі, що й аліменти.

У законопроекті пропонується внести такі зміни до Сімейного кодексу України:

1) встановити, що у разі рішення суду, яким повністю чи частково звільнено від сплати заборгованості за аліментами того з батьків, який має їх сплачувати, дитині за рахунок коштів Державного бюджету України призначається тимчасова державна допомога з урахуванням матеріального стану сім'ї, в якій виховується дитина (частина восьма статті 181), і виплата якої триває до того часу, коли платник аліментів зможе сплачувати їх самостійно або у разі, якщо цього не станеться, до того часу, до якого ця дитина має право на аліменти (частина третя статті 197);

2) за заявою того з батьків, хто виступив дарувальником нерухомого майна, виконавши таким чином свій аліментний обов'язок, органом опіки та піклування здійснюється контроль за належним утриманням його дитини тим з батьків, з ким вона проживає (частина сьома статті 190);

3) дозволити батькам дитини змінювати розмір аліментів за домовленістю між собою, а не лише за рішенням суду (частина перша статті 192) за умови, що розмір аліментів у разі його зміни не може бути визначено на рівні нижчому, ніж встановлено відповідним законодавством (частина друга статті 192).

4) встановити, що неустойка (пеня) за прострочення сплати аліментів та інші платежі, зазначені у частині четвертій статті 196 Сімейного кодексу України, є власністю дитини так само як аліменти та витрачаються винятково на ті ж цілі, що й аліменти.

Таким чином, прийняття законопроекту призведе до удосконалення законодавства про сплату аліментів шляхом створення ряду законодавчих механізмів, які забезпечуватимуть права дітей на належне утримання, контролю за таким витрачанням з боку платників аліментів та створенням для них можливостей у разі нецільового використання аліментів безпосередньо витрачати частину аліментів на дітей.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.