''Симоненко на пенсії'' – скоро на екранах
Хворію на грип, дотримуюсь постільного режиму, з'явився час для моніторингу Інтернету. З подивом зауважив, що комуністи українського виробництва, нарешті зрозуміли, що пора підіймати падаючий рейтинг. Виступають в ролі ньюсмейкерів, навіть демонструють дива креативності, намагаючись всіляко зіпсувати Президенту життя: відправляють кудись на літаку, підкидають валізи, врешті-решт піаряться на його дні народженні. Але, на щастя, в цьому випадку є актуальною народна приказка про "Боржомі" та нирки. Та вже в недалекому майбутньому українських комуністів може спіткати сумна доля товаришів по лівому фронту Соціалістичної партії України на чолі з Морозом. Адже, очевидно, що сьогодні комуністи займаються не тією діяльністю, яка потрібна для їхнього електорату, я не кажу вже про інтереси країни, цього від них напевно вже ніхто не чекає. Не викликає сумнівів, що й сьогоднішня місія КПУ в парламенті зводиться лише до традиційного облаювання євроатлантичного курсу країни та погано прихованого обслуговування інтересів Юлії Тимошенко як прем'єр-міністра та фактичного лідера урядової коаліції з асоційованим членством КПУ, а також й одного з найперспективніших кандидатів на президентських виборах.
Так свого часу втратила серйозну частину електорату й лишилась за політичним бортом соціалістична партія, вступивши в альянс з регіоналами. Сумну долю соціалістів ризикують повторити й комуністи. Тим більше, що внутрішні розколи в лавах КПУ сьогодні досить гучно виповзли на поверхню, про що свідчить зачистка таких вагомих фігур для комуністів, як Грач. А отже, невиключно, що після майбутніх парламентських виборів Петро Симоненко, як і Олександр Мороз буде займатись мемуаристичною діяльністю, читати лекції, але вже не потрапить в парламент. Можливо, вони навіть разом утворять лівий пенсійний клуб.
В свою чергу, ймовірно, що таке падіння останнього форпосту лівих в реальному секторі української політики спричинить остаточний розподіл радикально лівого електорату між всеядним БЮТом та Партією регіонів. А ймовірно, й відкриє можливості для ротації лідерів серед прихильників політичного ретро, адже такі конкуренти діючого голови КПУ, як Вітренко та Грач, тільки і чекають нагоди для перекроювання української електорально-лівої червоної сукні. Можливе й народження нової комуністичної чи соціалістичної сили, проте вже не російськоорієнтованої. Мабуть, що нові українські ліві не стануть прихильниками ідеї визнання, наприклад євроатлантичної інтеграції. Проте, варто очікувати, що й ставитись до політичного режиму Путіна-Мєдвєдєва вони будуть все-таки з меншим піететом. Тим більше, що офіційний Кремль вже давно не робить серйозні ставки на червоних політиків в Україні, обираючи фаворитів, які реально претендують на президентське крісло, таких як Янукович, або Тимошенко. В той час, як Симоненко вже давно ніхто не сприймає як серйозного претендента на цю посаду. Крім того, вже кілька років поспіль КПУ втрачає свої електоральні позиції. Сьогодні Комуністична партія не представлена навіть в традиційно хлібних для КПУ містах.
І сьогоднішня антипрезидентська істерія навряд чи допоможе. Тим більше, що реально ефективні акції КПУ повинні бути спрямовані не тільки проти Ющенка,а й проти Тимошенко та Януковича, Ахметова, Григоришина та інших буржуа та експлуататорів трудового класу. Але, виступати проти всіх Симоненко на відміну від Леніна не вміє, а тому,боюся, не стати йому не тільки вождем світової революцій, але й майбутнім депутатом буржуазної Верховної Ради наступного скликання.
