Свято миру без примирення

Днями пам'яті та примирення проголосила Генеральна Асамблея ООН 8 та 9 травня. Окрім власних днів перемог і звільнень людям, спільнотам та державам пропонується щорічно згадувати усіх жертв Другої Світової війни.

Наше суспільство зосередилось тільки на перемозі, точніше на деяких переважно пропагандистських її аспектах. Під сотнями кілометрів георгіївської стрічки, біг-бордами, теле- та радіо- рекламою та іншими атрибутами політичного піару чахнуть на вітчизняному інформаційному полі, паростки прагнення до примирення та вшанування усіх жертв.

Ці дні не час для політико-історичних розборок, проте не повинні вони бути і приводом для оновленої радянської пропаганди. Україна, нажаль, не навчилась іще сама святкувати та тужити, згадувати та вчити нове покоління, дивитись на свою та світову історію власними очима крізь свої сльози. В усьому цьому нам, знову і знову допомагають вже кольоровий Штірліц та вічно чорно-білий Кобзон.

Дев'яностолітній дідусь з далекого села на Одещині, де немає бігбордів, глянцевих журналів та не показує більшість вітчизняних телеканалів навіть не здогадається як політики різних кольорів пишаються його героїчним минулим. Звісно, старече сьогодення ветерана людей із штучними сльозами цікавить менше, хоча якщо дожити до виборів...