23 лютого – День пам'яті жертв громадянської війни
На моє переконання, 23 лютого в Україні має відзначатись День пам'яті жертв громадянської війни, а не День захисника вітчизни.
Очевидно, що у свідомості українців залишилась така дата, як 23 лютого. Кожен з нас реагує на неї по-різному, але говорити про цей день як про свято, на жаль, не доводиться. Адже відомо, що справжня назва цього "свята" – День радянської армії та флоту, а історію її виникнення пов'язують з початком громадянської війни на теренах всієї Російської імперії, в тому числі на території України. Зрозуміло, що нічого спільного із захистом нашої вітчизни – України – вона не має. Більше того – саме ця армія розв'язала в Україні громадянську війну в 20-х роках минулого століття, котра, зрештою, призвела до встановлення червоного терору, який в свою чергу забрав життя ще сотень тисяч українців.
Тому вважати цей день за свято, означає святкувати перемогу в громадянській війні саме Червоної армії. Хоча було б доречніше відзначати день пам'яті жертв тієї війни, адже українці тоді воювали на різних фронтах: крім армії УНР, наші співвітчизники також брали в руки зброю під знаменами армій Петлюри, Махна, Червоної Армії, українці були також у формуваннях білогвардійців.
Ми повинні пам'ятати, що громадянська війна – це велике зло, яке більше ніколи не має повторитись на нашій землі. Тому сьогоднішня дата – це ще один привід замислитись над цим, але аж ніяк не привід для святкування
Рівно рік тому я писав, як ми відзначали 23 лютого в Одесі. Тоді оргомітет "23 лютого", в якій увійшли одеські історики, представники молодіжних організації, за участи священиків різних конфесій, провели громадянську панахиду біля пам'ятника За Владу Рад на Куліковому полі (а ради тоді були різні і більшовицькі, і центральні). Учасники оргкомітету під час панахиди оприлюднили звернення до депутатів Верховної Ради України та Державної Думи Російської Федерації із закликом проголосити 23 лютого днем пам'яті жертв громадянської війни 1918-1921 років.
