Податковий ''план'' – підприємець завжди винен
Матеріал написано на прохання та за допомогою підприємців та податківців, які підтримували Євромайдан і хочуть чесно жити в нормальній країні.
Контрольно-ревізійна система донарахування податків, яка залишилася у спадок від Мінздоха Олександра Клименка, продовжує жити і сьогодні. Матеріал для очільника Державної фіскальної служби України Ігоря Білоуса неприємний, але можливо він наблизить очікувані реформи у цій сфері.
Формування корупційної схеми
Країна пам'ятає "авторитетного члена" команди Януковича – Олександра Клименка, який очолив установу з шаленими повноваженнями – Міністерство доходів та зборів. Основною реформою Клименка в контрольно-ревізійному питанні стали відомі нашим підприємцям цифри "250-500".
Якщо дохід підприємства, що перевіряється, складав менше ніж 30 млн. гривень за поточний період, то податкова була зобов'язана донарахувати 250 тис. гривен основного податку, а також штрафні санкції від 25 до 50% на цю суму. Якщо ж дохід перевищував 30 млн. гривень, то донарахувати було необхідно вже 500 тис. основного платежу, а також звісно штрафні санкції. Абсурдність підходу 250-500 – очевидна, "реформатор" Клименко фактично ввів презумпцію винності у податкову систему, тобто вважалося, що абсолютно всі українські фірми приховують податки, причому роблять це в однаковому розмірі. Дикість підходу полягала ще у тому, що якщо у Києві чи Дніпропетровську є багато підприємств, доходи яких дозволяють теоретично приховати такі суми податків, то, наприклад, у Закарпатті чи Черкасах, таких підприємств зовсім мало та якщо твій дохід був нижчий ніж 30 млн (наприклад 2 млн.), то донарахують тобі все одно 250 тис. основного податку.
В подальшому "реформу" було уточнено – якщо дохід підприємства перевищував 100 млн. гривень, потрібно було донараховувати вже 1 млн. основного податку (а разом з фінансовими санкціями виходило майже 1,5 млн.).
Певна сума (план), яку ревізор мав "знайти" та донарахувати в українській податковій існувала завжди. І справа тут не в бажанні наповнити бюджет, основна маса податків, що збираються, виплачується бізнесом добровільно, шляхом декларування. Суть контрольно-ревізійної роботи в нормальній державі полягає у стимулюванні бізнесмена самостійно платити податки чесно. Однак, державний підхід у вигляді "250-500" якраз стимулював бізнес не платити податки чесно – навіщо, якщо незважаючи на податки, які він платить, всеодно "напишуть" 250-500?! Проблема "планової" суми, необхідної до донарахування при перевірці, зокрема пов'язана з тим, що керівництво податкової справедливо не може довіряти ревізорами, які працюють майже безкоштовно (зарплату в 150 доларів на місяць без усмішки сприймати важко). З тієї ж причини керівники не можуть довіряти підлеглим і т.д. по ланцюжку, а в підсумку виходить "250-500" та відсутність будь-яких стимулів вести бізнес порядно.
Тобто сама фіскальна система живе не за Законом, а по "поняттям", які складаються в системі. В результаті 50% економіки у тіні, тотальна корупція та відсутність можливості утримувати адекватний держапарат. Але це вже інша історія.
Доля схеми "250-500" сьогодні
Як змінилася ситуація у сфері контроль-ревізійної роботи податкових органів після повалення режиму Януковича? Прихід на посаду голови відновленої Державної фіскальної служби Ігоря Білоуса поки не ознаменувався реформаторським зламом. На початку його каденції, принцип "250-500" було скасовано, але зовсім скоро, коли суми за актами перевірок почали наближатись до нуля, все повернулося до звичних схем.
Листом N15510/7/99-99-22-02-01-17 від 01.07.2014 Міністерство доходів та зборів України, вказало підпорядкованим інспекціям на недопустимість зниження показників контрольно-ревізійної роботи у порівнянні з аналогічним періодом у 2013 році (як раз коли основним показником було 250-500), а усно додали, що критерієм малоефективності тепер вважається сума менше ніж 250 тис. гривень основного платежу незалежно від доходів підприємства (тобто не 250-500, а враховуючи економічну ситуацію в країні тільки 250). Прикро, враховуючи відсутність інших змін у податковій службі, крім зниження суми по акту та зміни назви.
Сьогодні наче зрозуміло – комфортно жити в системі "понять", як це робили найвищі урядовці при Януковичі, не вдасться. Влучно підмітив відомий журналіст Роман Чайка: "Якщо у зовнішній політиці України актуальним є гасло повстанців Холодного Яру "Воля або смерть!", то у внутрішній – "Реформи або смерть!"". Система, яка існує по "поняттям" має бути зруйнована шляхом ефективних реформ. Поки зміни у податковій сфері зводяться до 250 тисяч гривень з перевірки, і про це не варто мовчати, якщо хочемо щось змінити. Новий парламент, уряд, фіскальна служба, бізнес та громадськість мають зламати ситуацію. Має вийти.
