Рік з початку конституційної кризи. Чи дочекаємося ми реформи КСУ?
Сьогодні рівно рік як Конституційний Суд ухвалив ганебне рішення про скасування е-декларування, чим не тільки зруйнував важливу частину антикорупціної інфраструктури, а й ледь не посварив Україну з усім цивілізованим світом.
Подання про "неконституційність" цих норм підписали тоді 47 депутатів, з яких більшість – від ОПЗЖ, а решта – від Коломойського. В цьому процесі інтереси ворога і олігархів збігалися повністю: уникнути відповідальності за корупцію, зруйнувати інституції, які з нею борються, відвернути Україну від західного вектору розвитку, який з олігархатом несумісний.
Майже без обговорення і публічного процесу "за" це рішення проголосували 11 суддів із 15. Четверо суддів тоді написали окремі думки. Приймаючи це рішення, суд сам неодноразово порушив закон і Конституцію.
В шоці були як громадяни, так і ключові міжнародні партнери України. Почалися масові протести. Ситуацію обговорювали на РНБО. Секретар Данілов заявив, що на суддів, які прийняли це рішення, впливала РФ. А Президент назвав причетних до цього "чортами з політичного пекла". Кабмін прийняв непросте рішення не виконувати рішення КСУ. Це дало старт тривалій конституційній кризі, яка по суті продовжується і досі.
Тоді Президент Зеленський звернувся за порадами про вихід з кризи до Венеційської комісії і до країн G7. Співпрацю з останніми рішення КСУ підривало особливо сильно, оскільки антикорупційна інфраструктура фактично була і є центральною темою співпраці України і цивілізованого світу з часів Революції Гідності.
І Венеційка, і країни G7, і українські експерти тоді практично в один голос сказали:
- проблема в тому, що судді КСУ політично залежні, а тому піддаються впливам;
- щоб це подолати, потрібно запровадити справжній конкурс на посади суддів КСУ, як це передбачено Конституцією з 2016 року;
- більшість у Конкурсній комісії мають складати представники громадянського суспільства і незалежні міжнародні експерти;
- жодних призначень до запровадження справжньої конкурсної процедури робити не варто, щоб не поглиблювати проблему.
З тих пір пройшов рік.
Справжньої конкурсної процедури як не було, так і немає. Вона спочатку з'явилася, а потім зникла з законопрєкту #4533 про Конституційний Суд.
Натомість, без конкурсу до КСУ за квотою ВР призначають підкотрольного ОП Віктора Кичуна. Відбувається це в процесі, в якому навіть формальні критерії до участі ніхто не перевіряє, не те що наявність у кандидатів "визнаного рівня компетентності" і "високих моральних якостей", як того вимагає Конституція.
Паралельно замість виконання рекомендацій і вирішення причин проблеми, Зеленський продовжує боротися з симптомами, причому в дуже специфічний і небезпечний спосіб. Спочатку він у неконституційний спосіб відстороняє суддів Тупицького і Касмініна, а потім "звільняє" їх, скасовуючи укази про їхнє призначення, що є юридично нікчемним.
Звісно, Тупицький і Касмінін, враховуючи їхній бекграунд і підривну діяльність (думаю, всі вже мали можливість насолодитися "плівками Тупицького"), щаслужено мали б перебувати не в статусі суддів, а в зовсім іншому. Але усунення їх від посад в неконстиуційний спосіб кризи не вирішує, а лише поглиблює її.
Ба більше, на їхні неіснуючі "вакансії" Зеленський оголошує і поводить конкурс, у якому дивом, лише завдяки миттєвій реакції громадян не перемагають КГБшні кандидати Татарова. Але перемагають наприклад, недоброчесні судді і "науковці", які свого часу "освятили" рішення КСУ про третій строк Кучми.
І зараз ми замість вирішення конституційної кризи стоїмо в кроці від абсолютно нелегітимного призначення двох суддів на вакансії, яких немає, а значить – делегітимації всього КСУ на цілих дев'ять років.
До чого я це все.
Попри значні зрушення в інших частинах судової реформи, ситуація з КСУ не просто складна, а загрозлива.
Всі, хто хоч трохи розуміється на констиуційному устрої або діловодстві суду розуміють, що призначення чотирьох суддів на два місця буквально призведе до колапсу – не витримають ні діловодство, ні конституційний устрій.
А відсутність реформи КСУ практично гарантує, що такі ситуації повторюватимуться.
З хороших новин – реформа КСУ потрапила до спільної Декларації Саміту Україна-ЄС, і увага міжнародних партнерів до неї висока як ніколи.
Але цього мало.
Щоб вона сталася, реформу КСУ повинні вимагати ми з вами – українські громадяни.
Бо це в наших інтересах зберегти і примножити ті реформи, які так тяжко давалися і зараз є на розгляді КСУ – Антикорсуд, охорона здоров'я, ринок землі, судова реформа. І так само в наших інтересах захистити можливість протистояти справжній зраді чи спробам побудови тут диктатури. І тим, і іншим може запобігти, а може підіграти саме Конституційний Суд.
Зрештою, саме Конституційний Суд дав свого часу майже необмежені повноваження Януковичу.
До чого це призвело ми з вами дуже добре пам'ятаємо.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
