Спочатку анонс. Сьогодні, у четвер, 16-00 будем робити невелику акцію проти жлобтва муніципальних структур. Акція з сюрпризом, тому подробиць не повідомляю. Журналістам, хто знає куди звертатись – звертайтесь.

А тепер про головне.

Збираюсь десь двічі на тиждень публікувати тут щось із української поезії. Тут, в блогах, що віддають затхлим повітрям української політики (в тому числі і мій), реально не вистачає чогось високого.

Читати далі...

...У сиву давнину Печенізьке поле вважалося прикордонною смугою, вздовж якої слов'янські племена боронили свій край від набігів ворожих армад. Перша згадка про Печеніги датується 968 роком і пов'язана вона з розповіддю про успішні походи київського князя Святослава. Пізніше тут керував печенізьким полком легендарний Іван Сірко, а згодом навчав християнських істин слобідський люд філософ Григорій Сковорода.

Історична унікальність цієї місцевості, неповторний ландшафт, екологічна чистота, природна краса – ось витоки унікального фестивалю, головня ідея якого пробудження любові до нашої малої Батьківщини, її історії, культури, традицій.

Перший етнофестиваль "Печенізьке Поле"відбувся в 2002 році. Й одразу перетворився на велике свято – свято Слобожанського краю та його гостей, свято гармонії спадщини та сучасності.

Місто майстрів – найпопулярніший куточок фестивалю. Вишиванки, кераміка, вироби з дерева, бісерне мереживо, картини, береста. Причому всю цю красу везуть на "Печенізьке Поле" не лише слобожанські умільці.

І звичайно серце фестивалю – це пісня, щира й прозора, світла й безкінечна як водоймище, що ласкаво обіймає схили Печенізького Поля...

Читати далі...

Пам'ятаєте, коли в Київ приїжджав Джордж Буш, від лідера комуністів Петра Симоненко можна було почути відверто расистські висловлювання у зв'язку із заходами безпеки, які вживалися в місцях проїзду кортежу з автомобілем, в якому знаходився американський президент. При тому, що ці заходи є стандартними, і з ними приходиться зіштовхуватися мешканцям центральних районів столиць усіх країн світу, в Україні комуністами з цього приводу була розв'язана брудна антиамериканська та антипрезидентська кампанія. І ось сьогодні побачив невеличке повідомлення на gazeta.ru щодо заходів безпеки, які вживаються режимом дружнього нашим комуністам Лукашенка, у зв'язку з приїздом у Білорусію такого позитивного в очах наших комуністів Президента Венесуели Уго Чавеса.

Отже читайте і робіть висновки самі без моїх додаткових коментарів.

Жителей Минска просят закрыть форточки из-за визита Чавеса

В Минск с однодневным рабочим визитом прибыл президент Венесуэлы Уго Чавес. В ходе визита он встретится с главой Белоруссии Александром Лукашенко. По данным венесуэльского посольства, президенты обсудят темы расширения энергетического сотрудничества и организации в Венесуэле сборочного производства белорусской сельхозтехники.

Кроме того, предполагается, что Чавес посетит сквер Симона Боливара. Об этом свидетельствуют объявления на домах, расположенных вблизи сквера на улицах Захарова и Первомайской. В объявлении УВД администрации Партизанского района информирует о посещении 23 июля сквера "охраняемым лицом" и просит жильцов с 11.00 по 14.00 "закрыть форточки и балконные двери". "На момент проведения мероприятия на балконы не выходить и к окнам не подходить", – говорится в объявлении". // "Белорусские новости"

http://gazeta.ru/news/lenta/2008/07/23/n_1246922.shtml

Сьогодні виставляю для загального перегляду продовження "Найновішої Енеїди" Володимира Ткача. Там йдеться про Єдиний Центр, "харчову версію" отруєння Жванії, спробу висловити недовіру Тимошенко, похід Ющенка на Говерлу, виклик та допит Сергія Лещенка в Генпрокуратурі, а також багато що інше.

Де ви – діджеї-приколісти та веселі ведучі з відв'язних українських FM-радіостанцій??? Оце для вас, для вашої творчості дуже прикольний матеріал!

P.S.

Для любителів розумного читання: чергова (четверта) частина круглого столу про Україну, Росію, НАТО та російсько-українські стосунки з'явиться на цьому блозі ЗАВТРА.

Отже, Володимир Ткач, "Найновіша Енеїда"

________________________________________________

Читати далі...

ЯК АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЄВА ПІДРОБЛЯЄ ДОКУМЕНТИ

Чи має право займатися справою Жванії, який нібито підробив документи щодо свого громадянства, суд, який точно – без будь-яких "нібито" – сам підробляє документи?

Свою сьогоднішню обідню перерву я витратив на відвідування Печерського суду Києва, щоб нарешті дізнатися обставини справи "Віктор Пінчук проти Юрія Свірка", про яку я вже двічі писав на цьому блозі.

Обставини виявилися простішими та страшнішими, ніж я очікував.

Читати далі...

КРУГЛЫЙ СТОЛ "РП-КЛУБА"

РОССИЯ – УКРАИНА: ПРОБЛЕМА НАТО И КРИЗИС ДВУСТОРОННИХ ОТНОШЕНИЙ

продолжение (третья часть из семи);

начало ТУТ

2 часть ТУТ

cамая полная версия появится на портале "Strategium"

P.S. Еще раз повторяю, что я несу ответственность ТОЛЬКО И ИСКЛЮЧИТЕЛЬНО за собственные высказывания, но не за высказывания других людей.

_______________________________________________________________

АРКАДИЙ МАЛЕР: РОССИЯ – ГАРАНТ ЕВРОПЕЙСКОЙ ИДЕНТИЧНОСТИ УКРАИНЫ

Прежде всего, я бы хотел заметить, что тема Украины для всех нас, если мы будем максимально честны перед самими собой, – это, конечно, тема возвращения Украины, возвращения в единое Российское государство просто потому, что вся территория Украины, равно как Белоруссии или Казахстана, – это историческая часть России, русского народа, русской истории. Поэтому, если мы воссоединим когда-нибудь эти территории, то будущее государство даже нельзя будет со всей точностью назвать "империей", ибо это – собственно национальные территории русских, это территория России как таковой. При этом, в сравнении с Белоруссией и Казахстаном, тема Украины имеет, на мой взгляд, абсолютное значение для России, это самая приоритетная из всех приоритетных геополитических тем, и вряд ли нужно нашем кругу приводить самоочевидные аргументы, почему это так – потому что это значительная часть европейской России, потому что это наша историческая родина, потому что это Киево-Печерская Лавра и Святая София Киевская, потому что это Крым, Севастополь, Одесса, потому что это выход к Черному морю и проливам, в конце концов. Поэтому, на мой взгляд, перефразируя Бориса Николаевича, нужно каждый день просыпаться с мыслью – что ты сделал для возвращения Украины? Если через полвека Украина не будет частью государства Россия, то это наша национальная катастрофа, это означает, что мы как нация многого уже сильно не можем. Что меня больше всего поражает в нашей политике на украинском направлении – это какая-то чудовищная несогласованность и некомпетентность многих ее участников, а также невостребованность многих позитивных инициатив, которые периодически всплывают от различных активистов. Лично я считаю, исходя из того, что я реально наблюдаю все эти годы, что один только Институт стран СНГ Константина Затулина, и особенно заведующий Отделом Украины этого института Кирилл Фролов делают для решения украинского вопроса больше, чем многие инициативы сверху, которые разбиваются об элементарное равнодушие. Что меня больше всего пугает в этом отношении – это заочное смирение многих наших политиков в том, что Украина – это уже "другая страна", и наши судьбы разошлись. Люди, которые смиряются с "суверенной Украиной", завтра будут смиряться с "суверенной Сибирью" и, тем более, "суверенным Татарстаном". Да, мы, естественно, должны учитывать факт семнадцати лет незалежности, но учитывать в целях победы, а не поражения. Я хочу быть правильно понятым: то, что я сейчас говорю, – это вовсе не экстремизм, это констатация элементарных национальных интересов России. Мы уже многое и давно сдали, мы уже со многим смирились, но Украина – это та граница, отступать от которой уже невозможно, это наш минимум миниморум, иначе давайте писать историю России с нуля, как будто ничего и не было.

Читати далі...

Жанр предлагаемой статьи я определил бы как "историческая реминисценция". Или – "интеллигентная перекличка". По сути, читателю предлагаются некие "размышления о размышлениях", своеобразные заметки и правки на полях статьи С.Н.Булгакова "Героизм и подвижничество", написанной в 1909 году. Подобное исторически-философское сопоставление я бы и назвал реминисценцией. Перекличка, в моем применении к данной публикации, – это форма ее восприятия аудиторией. Насколько современная интеллигенция готова откликнуться на вопросы (пусть и риторические!), поднятые в статье? Или же она в очередной раз промолчит, как это было и сто лет назад...

Читати далі...

Поки розслідується справа про вбивство в Пасажі, хочу висловити свою точку зору с приводу причин та передумов скоєння цього неймовірного злочину, від якого здатна застигнути кров у жилах навіть до всього звичних співробітників правоохоронних органів, суддів та адвокатів.

В четвер, 17 липня 2008 року, дідуся Лопато привезли до Шевченківського суду міста Києва на так звану "повторну санкцію", тобто на розляд подання про зміну йому запобіжного заходу з підписки про невиїзд на тримання під вартою. Нагадую, що (безкорислива) феноменально "добра" суддя Умнова з Печерського суду міста Києва 27 червня 2008 року вирішила, що нема чого тримати старенького, "бєзобідного" дідуся в тюрязі, та відмовила в задоволенні першого подання. Цього разу суддя Волошин, уважно подивившись на фототаблиці з місця злочину та вжахнувшись "відбивною" з випущеними назовні нутрощами, в яку перетворив потерпілого Ніжинського "бєзобідний" дідусь Лопато – поцікавився, що ж спонукало звинуваченого на скоєння такого жахіття?!

Читати далі...

І хто б міг подумати про таке єднання ще 3 роки тому? Ну дуже вже хочеться "регіоналам" повернутися до влади – готові не тільки пообіцяти підтримку Президенту у переобранні, а й навіть заявити про те, що з приводу НАТО з ним немає розходжень. Що там позування з бабою Параскою – так, дрібнички...

Більше світлин на сайті УНІАН

Черновецкий: " И моя задача – выводить новые лица, ребят на политический олимп".

Мода выводить на олимпы "ребят" у мужей искушенных и опытных родилась в Древней Греции. Правда, в окрестностях Олимпа это занятие называлось понятным древним словом.