20 серпня 2008, 14:23

Кравчук підписав, а Кучма продовжив договір про взаємодопомогу з Грузією

13 квітня 1993 р. Кравчук і Шеварнадзе підписали договір про дружбу, співробітництво і взаємодопомогу з Грузією терміном на 10 років з автоматичним продовженням на 5 років. Що і відбулося спочатку за Кучми, а потім за Ющенка.

Тому, м'яко кажучи, дещо дивно було чути теперішні заяви Кравчука, що Україна начебто немає стратегічних інтересів на Кавказі, або заяви і Кравчука, і Кучми про хибність позиції Києва у нинішньому конфлікті. А про що ж був підписаний договір? Тому з правової точки зору все ОК. Зрештою створення ГУАМу, який Москва завжди вважала антиросійським, також відбулося за Кучми, а не Ющенка. Гасло "териториальної цілісності Грузії" завжди було аксіомою для Києва (і це зрозуміло – інша річ, як ми бачимо, наскільки реально втілити його на практиці).

Щоправда, "взаємодопомога" в тексті договору не означає військову допомогу. Але ст. 4 договору, чітко говорить:

"Кожна з Високих Договірних Сторін зобов'язується не допускати використання її території для підготовки та здійснення агресії або інших насильницьких дій проти іншої Сторони".

А це означає, що позиція офіційного Києва по російському ЧФ під час нинішнього конфлікту з формальної точки зору цілком відповідає взятим ним раніше зобов'язанням /і, до речі, секретаря РНБО за підтримку цієї "антиросійської" позиції з Партії регіонів не виключили в котрий раз:) – привіт виборцям на сході!/.

Дивно, але посилань на цей договір я щось не чув в заявах наших політиків або ж в експертних дискусіях. А це якраз допомогло б зрозуміти і нам самим, і російській аудиторії позицію, зайняту Києвом зараз – позицію, яка свідчить про тяглість української політики в регіоні незалежно від змін в українській владі.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

''Я бачив Бога''

Так називається програма на "Новому християнському" каналі, яку веде пастор Андрій Тищенко. Та й не обовязково бачити Бога, можна відчувати його присутність в цьому світі, бачити перемогу духовної сили, світла над темрявою...

Навіть якщо "заморозка", головне, що Україна вистояла

З мого інтерв'ю Укрінформу: - Вибори до стійкого миру не мають ніякого відношення. Звісно, у Трампа може лишатися ідея фікс продовжувати тиск на Зеленського...

83% республіканців негативно ставляться до Путіна, щодо Зеленського думки розділилися порівну

Це, звісно, може бути слабкою втіхою, але принаймні до "сварки" у Білому домі республіканські виборці, які братимуть участь в наступних праймеріз, більше схилялися до України, а не до Росії...

105-річниця Ліги Націй: (3) УНР та ''ізоляціонізм'' США

Оригінал на НВ На русском тут Сьогодні 105 років від дня створення Ліги Націй – прообразу ООН. Головна критика її діяльності полягала в тому, що силових інструментів примусу до миру у неї фактично не було, за винятком зобов'язань розірвати з агресором усі економічні й культурні зв'язки, оголосити йому загальну блокаду...

Чи претендувати Україні на частку спадщини CРСР в країнах ''Глобального Півдня''?

У межах Другої міжнародної конференції "Crimea Global. Understanding Ukraine through the South" 21-22 листопада (організованою, зокрема, Офісом Кримської платформи") відбулася дискусія "Радянська спадщина в країнах Африки, Азії та Латинської Америки: чи повинна Україна претендувати на її частку?"...

Навіщо повторювати російське ІПСО про "далекобійні" ATACMS?

Росіяни говорять про застосування Україною "далекобійної" зброї і "належну" відповідь. Світові ЗМІ це перекладають як long-range missiles. До нас це знову вертається уже з посиланням на солідні західні видання, ми ж любимо посилатися на них...