Коли я пишу коментарі, що стосуються політики сьогоднішніх політичних лідерів Росії, у тому числі по відношенню до України, обов'язково знайдуться ті, хто звинуватить мене у русофобстві. Але це не відповідає дійсності. У мене в Росії живуть родичі, є багато друзів і просто гарних знайомих. Насправді я досить критично відношусь не до росіян, а саме до імперські налаштованого вищого керівництва Росії, яке корумповано не менше, а скоріше навіть більше ніж українське. Те, що в самій Росії теж не мало таких, хто вкрай критично відноситься до Путіна та його оточення, не є секретом. От, наприклад, пояснення такого відношення до Путіна з боку відомої російської журналістки Юлії Латиніної можна знайти у її статті "Однополярные друзья Путина". Розмістив би цю статтю повністю на "УП", але повага до авторських прав ЗАТ Газета.Ру не дозволяє, тому переходьте по лінку і читайте її на http://www.gazeta.ru/column/latynina/2798683.shtml.

Усім привіт, особливо нашим завзятим "русофілам"!:-)

На УП розміщена стаття пана Філіндаша "На що і за що приречено Караджича?". Відповісти потрібно стисло: "На довічне покарання за геноцид та військові злочини". В свій час у статті "В ситуації навколо Косово Україна має дбати про власні інтереси"

(http://blogs.pravda.com.ua/authors/kushniruk/47dd40556df46/

http://blogs.pravda.com.ua/authors/kushniruk/47dede3273020/)

я давав посилання на дуже ґрунтовну доповідь Генерального Секретаря ООН від 19 листопада 1999 року, присвячену трагедії в Сребниці, коли протягом трьох липневих днів 2005 р. серби вбили понад 6 тисяч беззбройних боснійських мусульман (чоловіків та хлопчиків). http://www.un.org/russian/site_index/a54-549.pdf.

Я порадив би пану Філіндашу прочитати її повністю, щоб зрозуміти за що має бути покараний Караджич, поза залежністю від того, чи покарані інші військові злочинці.

Але написати цей коментар мене підштовхує не тільки запитання пана Філіндаша, а і його згадка про етнічно чисту Хорватію. Річ у тім, що трохи ближче можна знайти куди більш вражаючий приклад етнічної чистки території – в Абхазії, причому здійсненою за активною допомогою Росії.

Читати далі...

26 липня 2008 року МЗС Росії виступило із заявою (http://www.vesti.ru/doc.html?id=197016&cid=1), яку важко було залишити без коментування. 28.07.2008 в УНІАН була розміщена моя стаття з цього приводу. http://www.unian.net/ukr/news/news-264044.html

Заява МЗС Росії, яка не може не викликати обурення

26 липня 2008 року МЗС Росії виступило із заявою, яку важко залишити без коментування. Російське Міністерство закордонних справ обурилося з приводу прокламації президента США "про поневолені народи". У ній Джордж Буш зрівняв німецький нацизм і радянський комунізм, назвавши їх "об'єднаним злом XX століття". МЗС Росії у своїй заяві діяння комуністичного режиму характеризує таким чином: "Засуджуючи зловживання владою і невиправдану суворість внутрішньополітичного курсу радянського режиму того часу, ми, проте, не можемо байдуже поставитися до спроб зрівняти комунізм з нацизмом і погодитися з тим, що ними рухали одні й ті самі помисли та устремління".

Читати далі...

19 липня я розмістив на УП статтю "Про дублювання і озвучення непрофесійності в мовній політиці" (http://blogs.pravda.com.ua/authors/kushniruk/488114d921e29/), присвячену повідомленню прес-служби Генеральної прокуратури щодо мовного рішення Вищого адміністративного суду України. У цьому повідомленню Генпрокуратура зайнялась самопіаром, але при цьому, як з'ясувалось пізніше, недостатньо коректно виклала суть рішення ВАСУ. У момент написання вище згадуваної статті, я не мав безпосередньо тексту ухвали ВАСУ, тому був змушений спиратися лише на повідомлення прес-служби Генпрокуратури, але отримавши його, був змушений писати для УНІАН ще один коментар, в якому розбирати саме цю ухвалу суду, що викликала у мене змішані почуття (http://www.unian.net/ukr/news/news-263114.html). При цьому змушений заздалегідь попередити, що з метою уникнення непорозуміння, мені прийшлось вдатись до детального розбору цього рішення ВАСУ, а це певною мірою може ускладнити для пересічного читача сприйняття самого мого коментарю.

Читати далі...

Пам'ятаєте, коли в Київ приїжджав Джордж Буш, від лідера комуністів Петра Симоненко можна було почути відверто расистські висловлювання у зв'язку із заходами безпеки, які вживалися в місцях проїзду кортежу з автомобілем, в якому знаходився американський президент. При тому, що ці заходи є стандартними, і з ними приходиться зіштовхуватися мешканцям центральних районів столиць усіх країн світу, в Україні комуністами з цього приводу була розв'язана брудна антиамериканська та антипрезидентська кампанія. І ось сьогодні побачив невеличке повідомлення на gazeta.ru щодо заходів безпеки, які вживаються режимом дружнього нашим комуністам Лукашенка, у зв'язку з приїздом у Білорусію такого позитивного в очах наших комуністів Президента Венесуели Уго Чавеса.

Отже читайте і робіть висновки самі без моїх додаткових коментарів.

Жителей Минска просят закрыть форточки из-за визита Чавеса

В Минск с однодневным рабочим визитом прибыл президент Венесуэлы Уго Чавес. В ходе визита он встретится с главой Белоруссии Александром Лукашенко. По данным венесуэльского посольства, президенты обсудят темы расширения энергетического сотрудничества и организации в Венесуэле сборочного производства белорусской сельхозтехники.

Кроме того, предполагается, что Чавес посетит сквер Симона Боливара. Об этом свидетельствуют объявления на домах, расположенных вблизи сквера на улицах Захарова и Первомайской. В объявлении УВД администрации Партизанского района информирует о посещении 23 июля сквера "охраняемым лицом" и просит жильцов с 11.00 по 14.00 "закрыть форточки и балконные двери". "На момент проведения мероприятия на балконы не выходить и к окнам не подходить", – говорится в объявлении". // "Белорусские новости"

http://gazeta.ru/news/lenta/2008/07/23/n_1246922.shtml

15 липня 2008 року телевізійні канали та Інтернет-видання з самого ранку почали рясніти повідомленнями прес-служби Генеральної прокуратури про те, що "за втручання Генеральної прокуратури України суд зобов'язав усі іноземні фільми в Україні дублювати державною мовою".

16 липня в УНІАН була розміщена моя стаття, присвячена аналізу цього повідомлення.

http://unian.net/ukr/news/news-261954.html

Читати далі...

Нещодавні заяви депутатів Держдуми Росії про скасування так званих "чорних списків" спонукали мене написати невеличкий коментар, який днями був розміщений в УНІАН (http://www.unian.net/ukr/news/news-260909.html).

Читати далі...

В понеділок, 7 липня в УНІАН була розміщена моя стаття, в якій я аналізував, хто є справжні батьки української інфляції (http://unian.net/ukr/news/news-260278.html).

Того ж дня, але трохи пізніше, на сайті УП з'явилась стаття пана Азарова "О бедной экономике замолвите слово" (http://www.epravda.com.ua/publications/4871d9a4db2bc/).

Я не маю зараз часу робити аналіз статистичних даних, що використовує пан Азаров, тому хочу лише надати читачам блогу можливість прочитати мою УНІАНівську статтю щодо аналізу інфляційних процесів у 2007 та 2008 році, відповідальність за які багато у чому несе персонально пан Азаров, що керував економічним блоком уряду Януковича. Що ж до статті пана Азарова та його аналізу статистичних даних про розвиток економіки у 2007 та 2008 році, то хочу поки що звернути увагу читачів на таку особливість. Пан Азаров порівнює дані або перших чотирьох чи п'яти місяців 2007 та 2008 року, або дані усього 2007 року. Тобто з одного боку даються дані січня – травня 2007 року, які багато у чому відображають інерційні тенденції, що залишились у спадок уряду Януковича від уряду Єханурова, або дані усього 2007 року, коли середньорічні дані нівелюють аналіз можливих негативних тенденцій, що почали проявлятись у середині та наприкінці 2007 року. Зробити більш детальний аналіз статті Азарова зможу трохи пізніше, тому обмежусь лише цим коментарем.

Читати далі...

Нещодавно один з дописувачів спитав мене, чому я не пишу статей з питань грошово-кредитної політики, хоча саме ця сфера відноситься до моїх професійних знань і саме оглядом цих питань я займався у якості консультанта уряду. Це дійсно так. З різних причин я давав якісь інтерв'ю представникам ЗМІ, але статей не писав. Але у ось у липневому номері щомісячного журналу українського істеблішменту "Мысль" вийшла моя стаття, яка присвячена грошово-кредитній та курсовій політиці Уряду і Національного банку (http://www.idea-magazine.com.ua/archive/10552/outsourcing/10574.html).

Зі згоди редакції журналу "Мысль", я розміщую її в "УП".

P.S.

Стаття написана для читачів журналу, які непогано розбираються у питаннях економічної політики і грошово-кредитних відносин, тому деякі тези даються без зайвих роз'яснень – фахівцям вони і так зрозумілі.

У разі якщо деякі тези статті будуть потребуватимуть пояснень, то звертайтесь з питаннями, спробую на них відповісти.

Читати далі...

Пане Кузьо, Ваші ігрища із запитаннями до Ющенка та Тимошенко виглядають настільки дискредитуючи Вас, що питання полягає лише у тому, у скільки Ви оцінюєте своє публічне реноме, якщо воно взагалі для Вас щось варто.

Після поїздки Ющенка до Канади Ви ставили йому питання, які жодного відношення до українсько-канадських стосунків не мають, натомість мали на меті показати його слабким керівником української держави, з яким державним чиновникам в Канаді не було сенсу навіть вести розмову (http://blogs.pravda.com.ua/authors/kuzyo/484468d3a68aa/). Тобто задавати їх можна було б з будь-якого приводу, наприклад, у зв'язку з поїздкою Ющенка до будь-якого районного центру або відвідин якогось підприємства в Україні. Хоча очевидно, що в жодному канадському виданні ці питання Ви не розміщували, бо їх заангажованість та тенденційність надто очевидна, і розраховані вони не стільки на канадського, скільки на українського читача.

Але Вам це здалось замало, тому Ви вирішили ще розмістити питання до пані Тимошенко, сформульовані так, що нагадують скоріше гру "у піддавки" (http://blogs.pravda.com.ua/authors/kuzyo/486d2f14795ec/). Зараз лише залишилось дочекатись яскравих відповідей Юлії Володимирівни на ці питання, які будуть розміщені в УП, чи десь в іншому місці.

І проблема не в самих запитаннях як до пана Ющенка, так і пані Тимошенко. Багато з цих питань мають справедливе підґрунтя. Проблема у тому, як вони сформульовані, і в тому що вони є відвертим пропагандистським актом іноземного громадянина з ефемерними регаліями у політичній боротьбі, яка точиться в Україні.

Тому цікавість у мене викликає лише те, за яким тарифом оцінюється розміщення від імені "наукового співробітника і колишнього професора Інституту європейських, російських та євразійських досліджень в Університеті Джорджа Вашингтона, старшого наукового співробітника Кафедри українських студій Торонтонського Університету" подібних, явно написаних в Україні, матеріалів. Тобто мені цікаво, скільки зараз коштують послуги "іноземних весільних генералів" для використання їх в Україні.