Сьогодні на вебсторінці УНІАН розміщена моя стаття, присвячена російсько-грузинській війні.

За традицією розміщую її і в своєму блозі в УП. Враховуючи, що декілька днів я не буду мати доступу до Інтернету, прокльони на мою адресу можна не писати. Все-рівно не зможу прочитати і відреагувати на них.:-)

Читать дальше...

Так інколи буває, що шукаючі якійсь матеріал, поза власним бажанням ти знаходиш те, що може ніколи не хотів би знаходити. Бо, починаючи це читати, вже важко потім спокійно спати і жити. Це важко читати, але це потрібно читати. Як увесь світ знає і пам'ятає про злочини у Бухенвальді та Освенцимі, Соловках та Бабияному Яру, так увесь світ, і ми з вами, маємо знати і розуміти, який режим зараз править у Росії, і які біді він ще принесе людству.

Зараз, коли кремлівські можновладці, з їхніми відверто брехливими телеканалами, розповідають про їх "акцію примушення до миру" проти поганого Саакашвілі, свідчення, забрані правозахисним центром "Меморіал" про злочини цих "миролюбців", досить чітко показує, як вони наводили конституційний лад в Чечні, та чи може увесь цивілізований світ хоча б трохи довіряти путінському гебешному режиму.

Я розміщую лише уривки про операцію проведену російськими федеральними військами та загонами міліції особливого призначення 5 лютого 2000 року у чеченському селищі Нові Алди. І даю посилання на Інтернет ресурси, які дозволять кожному робити висновки самому.

"І не слід запитувати по кому дзвонить дзвін, він дзвонить по кожному з нас". Ернест Хемінгуей

http://www.memo.ru/hr/hotpoints/N-Caucas/aldy2000/index.htm

http://www.selard.com/10013.html

Читать дальше...

Коли я сьомого серпня писав для УНІАН коментар щодо заяв комуніста Грача, я не знав, що вже починаючи з наступного дня весь світ стане свідком жахливої трагедії, яка розгортається зараз в Грузії. Але для мене є очевидним, що у найкращому для Україні випадку, не пізніше 2014 року ми будемо мати окупацію та анексію території Криму з боку Росії. Усе, що зараз там відбувається, свідчить про один і той же сценарій, який розігрується в кабінетах в Кремлі та на Луб'янці. Ось, чому мовчання основних українських політичних лідерів на події в Грузії, свідчить про те, що нам ще на власній шкірі прийдеться відчути бомбування українських міст, які будуть здійснюватись російською армією, з метою захисту "кримського народу".

Читать дальше...

Сьогодні трапилась подія, яка матиме непередбачувані наслідки для всього світу і особливо Європи та країн колишнього Радянського Союзу. Росія увійшла на територію суверенної держави і таким чином у відкриту розв'язала війну проти Грузії. Слід нагадати, що відкрита підтримка з боку Росії режимів у Південній Осетії та Абхазії, ніколи не була таємницею. Росія фінансувала, озброювала ці режими, але завжди прикривала свої відверто імперські цілі миротворчими аргументами. На сьогоднішній день, поза залежністю від того, як будуть розвиватись подальші дії, зрозуміло, що Росія перейшла рубікон. Після сьогоднішніх подій усі країни пострадянського простору мають розуміти, що Росія, зі словами захисту чи то росіян, чи то російськомовних громадян, чи то російських інтересів, буде цілеспрямовано розколювати їх країни, а потім окупувати та анексувати їх територію. Слід зазначити, що сьогоднішні кремлівські можновладці порушили не тільки Статут ООН, а і власне законодавство, яке передбачає отримання попередньої згоди Ради федерації Росії на спрямування військ за межі Росії.

Не можна забувати і про тисячі загиблих під час другої чеченської військової кампанії, коли Росія ставила під контроль Чечню. Тоді Росія усьому світу заявила про неприпустимість втручання у її внутрішні справи, пов'язані із заходами по відновленню конституційного ладу на своїй території.

Сьогодні важливо також зрозуміти застосований у Південній Осетії та Абхазії варіант перетворення цих регіонів Грузії у фактично російські території. Спочатку активно фінансуються і озброюються певні групи населення і потім нав'язується конфлікт цих груп з центральною владою. Спроби припинити ці дії, у законом встановленому порядку, вже самі по собі будуть підставою для військового втручання з боку Росії. При чому, ввівши свої військові підрозділи начебто з метою захисту населення, Росія допомагає певним особам зайняти керівні посади у цьому регіоні, які часто густо є діючими співробітниками спецслужб Росії. Після цього у паралізованому військовим конфліктом регіоні, в умовах відсутності заробітку, жителям пропонується отримати російське громадянство з подальшою соціальною допомогою з боку російського державного бюджету. Таким чином досягається ситуація, коли більшість мешканців змушена або бігти з цього регіону, або перетворюватись на російських громадян. А це вже прямий шлях до проголошення мешканців цієї території "народом" цього регіону, який прагне приєднатись до Росії.

Те, що російські влада веде жорстку пропагандистську кампанію, як у себе в країні, так і за її межами, ні для кого не є секретом. Завдання цієї кампанії – забезпечення ідеологічного підґрунтя нового статусу Росії у світі. При цьому, як мені вже доводилось писати, ця кампанія багато в чому формується на міфотворчості щодо прадавнього і нещодавнього минулого та навіть сучасних подій. Ці міфи формуються, як для використання в своїй країні, так і за її межами. Їх формування, правда, спотворює реальний світ не тільки в очах простих росіян, але, мені здається, і в очах самих кремлівських правителів. Тільки цим я можу пояснити, наприклад, факт, що Грузія з населенням у 4,5 млн. осіб перетворилась для росіян у ворога номер два у світі.

Один з постійних форумчан УП, якщо не помиляюсь, це був пан suspiria, на днях дав мені посилання на статтю російського журналіста Дмитра Соколова-Митрича, розміщену 31 липня у російському діловому Інтернет виданні "Взгляд", з досить претензійною назвою "Грузии бльше нет" . Я прочитав її, але не став коментувати, бо не історик, і тому аналізувати історичні події, тим більше, які стосуються російсько-грузинських відносин, з мого боку було б не дуже коректно. Але ось, через п'ять днів на сайті "Грузия-онлайн" з'явилась стаття, такий собі алаверди від історика, професора Левана Чхаидзе "Грузии больше нет, или почему не смогли русские закрыть Америку" . Мені здається, читачам УП буде цікаво прочитати їх обидві, і потім зробити свій висновок щодо інтелектуального рівня та рівня аргументів цих двох авторів.

Я розумію, що нариваюсь на нові та старі звинувачення. Але що робити.:-)

Я знову даю посилання на статтю Юлії Латиніної. Ця стаття була розміщена в Інтернеті ще 2 червня, але я її побачив і прочитав тільки сьогодні. Статтю безперечно можна вважати такою, що зображає події в Грузії лише з одного боку. Так і сама Латиніна у назві статті на це вказує.

Стаття цікава подробицями осінніх подій 2007 року, і взагалі інформацією про розвиток сьогоднішньої Грузії. Досвід Грузії, як трагічний, так і позитивний, у будь-якому випадку є корисним для України. Якщо хтось надішле мені ще якісь статті, присвячені подіям в Грузії, та які варті уваги, із задоволенням дам посилання і на них.

Поважаючи авторські права abkhazeti.ru, даю лише посилання на статтю. Отже переходьте по лінку і читайте її на: http://abkhazeti.ru/new/modules.php?op=modload&name=News&file=article&sid=6530

Коли я пишу коментарі, що стосуються політики сьогоднішніх політичних лідерів Росії, у тому числі по відношенню до України, обов'язково знайдуться ті, хто звинуватить мене у русофобстві. Але це не відповідає дійсності. У мене в Росії живуть родичі, є багато друзів і просто гарних знайомих. Насправді я досить критично відношусь не до росіян, а саме до імперські налаштованого вищого керівництва Росії, яке корумповано не менше, а скоріше навіть більше ніж українське. Те, що в самій Росії теж не мало таких, хто вкрай критично відноситься до Путіна та його оточення, не є секретом. От, наприклад, пояснення такого відношення до Путіна з боку відомої російської журналістки Юлії Латиніної можна знайти у її статті "Однополярные друзья Путина". Розмістив би цю статтю повністю на "УП", але повага до авторських прав ЗАТ Газета.Ру не дозволяє, тому переходьте по лінку і читайте її на http://www.gazeta.ru/column/latynina/2798683.shtml.

Усім привіт, особливо нашим завзятим "русофілам"!:-)

На УП розміщена стаття пана Філіндаша "На що і за що приречено Караджича?". Відповісти потрібно стисло: "На довічне покарання за геноцид та військові злочини". В свій час у статті "В ситуації навколо Косово Україна має дбати про власні інтереси"

(http://blogs.pravda.com.ua/authors/kushniruk/47dd40556df46/

http://blogs.pravda.com.ua/authors/kushniruk/47dede3273020/)

я давав посилання на дуже ґрунтовну доповідь Генерального Секретаря ООН від 19 листопада 1999 року, присвячену трагедії в Сребниці, коли протягом трьох липневих днів 2005 р. серби вбили понад 6 тисяч беззбройних боснійських мусульман (чоловіків та хлопчиків). http://www.un.org/russian/site_index/a54-549.pdf.

Я порадив би пану Філіндашу прочитати її повністю, щоб зрозуміти за що має бути покараний Караджич, поза залежністю від того, чи покарані інші військові злочинці.

Але написати цей коментар мене підштовхує не тільки запитання пана Філіндаша, а і його згадка про етнічно чисту Хорватію. Річ у тім, що трохи ближче можна знайти куди більш вражаючий приклад етнічної чистки території – в Абхазії, причому здійсненою за активною допомогою Росії.

Читать дальше...

26 липня 2008 року МЗС Росії виступило із заявою (http://www.vesti.ru/doc.html?id=197016&cid=1), яку важко було залишити без коментування. 28.07.2008 в УНІАН була розміщена моя стаття з цього приводу. http://www.unian.net/ukr/news/news-264044.html

Заява МЗС Росії, яка не може не викликати обурення

26 липня 2008 року МЗС Росії виступило із заявою, яку важко залишити без коментування. Російське Міністерство закордонних справ обурилося з приводу прокламації президента США "про поневолені народи". У ній Джордж Буш зрівняв німецький нацизм і радянський комунізм, назвавши їх "об'єднаним злом XX століття". МЗС Росії у своїй заяві діяння комуністичного режиму характеризує таким чином: "Засуджуючи зловживання владою і невиправдану суворість внутрішньополітичного курсу радянського режиму того часу, ми, проте, не можемо байдуже поставитися до спроб зрівняти комунізм з нацизмом і погодитися з тим, що ними рухали одні й ті самі помисли та устремління".

Читать дальше...

19 липня я розмістив на УП статтю "Про дублювання і озвучення непрофесійності в мовній політиці" (http://blogs.pravda.com.ua/authors/kushniruk/488114d921e29/), присвячену повідомленню прес-служби Генеральної прокуратури щодо мовного рішення Вищого адміністративного суду України. У цьому повідомленню Генпрокуратура зайнялась самопіаром, але при цьому, як з'ясувалось пізніше, недостатньо коректно виклала суть рішення ВАСУ. У момент написання вище згадуваної статті, я не мав безпосередньо тексту ухвали ВАСУ, тому був змушений спиратися лише на повідомлення прес-служби Генпрокуратури, але отримавши його, був змушений писати для УНІАН ще один коментар, в якому розбирати саме цю ухвалу суду, що викликала у мене змішані почуття (http://www.unian.net/ukr/news/news-263114.html). При цьому змушений заздалегідь попередити, що з метою уникнення непорозуміння, мені прийшлось вдатись до детального розбору цього рішення ВАСУ, а це певною мірою може ускладнити для пересічного читача сприйняття самого мого коментарю.

Читать дальше...